Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Севастопольського апеляційного господарського суду

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.10.2008 (суддя Н.Пєтухова) в позові про внесення змін до договору застави шляхом зміни його предмету відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 (803-2007-п) "Порядку відчуження об'єктів державної власності" для відчуження майна, що перебуває на балансі суб'єкта господарювання необхідна згода або дозвіл міністерства, а також додаткове погодження Фонду державного майна України, тоді як Мінпромполітики України відповідного рішення про надання такої згоди не приймалося, а Фондом відповідного погодження не здійснювалося.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 (судді В.Голик, Ю.Борисова, Ю.Гоголь) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же мотивів та підстав.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав незастосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Скаржник вважає, що суд не застосував норми ст.ст. 77, 193 Господарського кодексу України, що регулюють обов'язок виконання сторонами взаємних зобов'язань. Господарськими судами лише проаналізовано нормативні акти, що регулюють процедуру передачі майна у заставу, однак позивач саме поставив вимогу зобов'язати здійснити відповідну заміну предмету застави, від чого суд безпідставно ухилився.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання Феодосійського казенного оптичного заводу змінити предмет застави за договором застави № 06/03-02-1 від 26.02.2003. Фактично предметом даного спору є внесення змін до договору застави в частині предмету заставленого майна.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Свобода договору визнається однією із основних засад цивільного законодавства України (п.3 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при укладанні договору застави волевиявлення Феодосійського казенного оптичного заводу було направлено на передачу в заставу майно згідно переліку (додаток № 1 до договору).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 11 цього закону заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Зазначені норми законодавства дозволяють дійти висновку, що відповідач - Феодосійський казенний оптичний завод не може самостійно здійснити заставу нерухомого майна, про що вимагає позивач.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

З зазначених норм закону вбачається, що з вимогою про зміну договору може звернутися сторона договору, зацікавлена у відповідній зміні і така вимога може бути заявлена іншій стороні договору.

Мінпромполітики України та Фонд державного майна України до яких спрямовані позовні вимоги не є стороною у договорі застави, про зміну якого заявлено позов, а відтак жодних зобов'язань з умов договору, в тому числі щодо зміни його умов, перед позивачем не несуть.

За наведених обставин висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у позові правомірні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 та рішення господарського суду АР Крим від 01.10.2008 у справі № 2-9/1318-2008 господарського суду АР Крим залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення