Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ухвалою від 16.03.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.04.2009 р.

У зв'зку із відрядженням судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 14.04.2009р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., утвореному розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.04.2009 р.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 14.04.2009 р.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

У квітні 2008 р. ДП "Албіс Компані" ТОВ "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (далі ДП "Албіс Компані") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського державного коледжу легкої промисловості, за участю третіх осіб –Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про:

- зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0358 га, що знаходиться у м. Львові по вул. Вороного, 6, позначеної на плані як ділянка № 1 та ділянка № 5, через відсутність речових прав на неї;

- визнання встановленими та узгодженими зовнішні межі користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 р. № 1348 позивачу було дозволено проектування першої черги відтворення пасажу "Міколяша" з реконструкцією існуючих приміщень на вул. Коперника, 1.

20.09.2007 р. Львівською міськрадою прийнято ухвалу № 1135 якою погоджено позивачу місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для відтворення пасажу "Міколяша".

Враховуючи всі рішення виконкому та ухвалу міськради позивач звертався до Львівського державного коледжу легкої промисловості з проханням надати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0.0358 га по вул. Вороного, 6, проте відповідачем безпідставно було відмовлено в узгодженні зовнішніх меж землекористування.

Позивач зазначав, що відповідач, який є лише фактичним, проте неправомірним землекористувачем, чинить перешкоди щодо передачі позивачу земельної ділянки, безпідставно заперечуючи проти вилучення частини земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2008 р. (суддя Костів Т.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, зокрема, зазначав, що позивачем не було надано належних доказів набуття ним права власності чи користування на земельну ділянку, а дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки не свідчить про узгодження таких меж та не покладає обов’язку на власника надати таку земельну ділянку за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки.

За апеляційною скаргою ДП "Албіс Компані" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.11.2008 р. залишив його без змін.

ДП "Албіс Компані" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що відмова відповідача передати спірну земельну ділянку позивачу унеможливлює виготовлення проекту землеустрою і, в свою чергу, порушує майнові права позивача на спірну земельну ділянку.

Заявник касаційної скарги зазначає, що майнові права скаржника на спірну земельну ділянку, беручи до уваги ухвалу Львівської міської ради № 1135, якою власник ухвалив погодити скаржнику місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для відтворення пасажу "Міколяша", виникли з 20.09.2007 р., а відтак, порушення майнових прав скаржника на спірну земельну ділянку підлягає захисту, шляхом зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

У відзиві на касаційну скаргу Львівський державний коледж легкої промисловості просило судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Львівському державному коледжу легкої промисловості належить на праві державної власності з правом оперативного управління навчальний корпус загальною площею 4682,1 кв.м. по вул. Вороного, 6 у м. Львові, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №1507 від 29.12.1956 р., свідоцтвом про право власності на навчальний корпус №Г-02268 від 30.12.2006 р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.02.2007р.

Земельна ділянка за вказаною адресою належить до земель міста Львова, що не надані у власність або користування та знаходиться у фактичному користуванні Технікуму легкої промисловості, що підтверджується довідкою №40/20/211 01-15 від 30.03.2006 р. про правовий статус земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 883 від 20.08.2004 р. "Про реалізацію інвестиційного проекту відтворення пасажу "Міколяша", позивачу було дозволено виступити інвестором опрацювання матеріалів історико-архітектурного обґрунтування та проекту відтворення забудови пасажу "Міколяша", а після погодження проекту в цілому дозволено опрацювати проектну документацію відтворення першої черги з наступною її реалізацією.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1348 від 09.12.2005 р. "Про проектування першої черги відтворення пасажу "Міколяша" з реконструкцією існуючих приміщень ДП "Албіс Компані" на вул. М. Коперніка, 1 (пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний №127) з добудовою та пристосуванням під кафе-ресторан з офісними приміщеннями", позивачу було дозволено проектування першої черги відтворення пасажу "Міколяша".

Ухвалою Львівської міської ради №1135 від 20.09.2007 р. "Про погодження ДП "Албіс Компані" ТзОВ "Діаніум Трейдинг Ко Лімітед" (Республіка Кіпр) місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. М. Коперніка, 1 і вул. М. Вороного, 6 у м. Львові", позивачу було погоджено місце розташування земельних ділянок, у т.ч. ділянок № 1 площею 0,0058 га та №5 площею 0,0300 га на вул. Вороного, 6 у м. Львові, та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок для відтворення пасажу "Міколяша".

ДП "Албіс Компані" звертався до Львівського державного коледжу легкої промисловості за одержанням згоди на вилучення цих земельних ділянок з фактичного користування відповідача та підписанням акта встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування. однак, листом №147 від 19.03.2008 р. відповідач відмовив у задоволенні зазначених вимог.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено право ради вирішувати питання щодо надання у користування земельні ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства і організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ДП "Албіс Компані" до Львівського державного коледжу легкої промисловості про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0358 га через відсутність у Коледжу речових прав на неї та визнання встановленими та узгодженими зовнішні межі користування земельною ділянкою.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не з’ясовувались питання стосовно правового статусу відповідача –Львівського державного коледжу легкої промисловості, а також Львівської міської ради та Міністерства освіти і науки України у спірних правовідносинах щодо землеволодіння або землекористування, й питання стосовно того, хто є належним власником чи користувачем земельної ділянки на якій розташований Львівський державний коледж легкої промисловості та розмір цієї ділянки.

Матеріали справи не містять жодного документа на підтвердження відповідачем у встановленому законом порядку права власності чи користування земельною ділянкою у встановленому розмірі, а також чи є ця земельна ділянка об'єктом спірних правовідносин, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги.

За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 15/147 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу ДП "Албіс Компані" задовольнити частково.