826/3335/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 20.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2015р. (суддя - Кобилянський М.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017р. (судді - Грибан І.О., Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" (далі - Уповноважена особа Фонду) про визнання договору банківського вкладу №42487 від 27.06.2014р., укладеного між нею та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", нікчемним, яке оформлене листом від 03.12.2014р. №001/536;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати їй кошти у розмірі 185500 грн за вкладом, які було внесено за вказаним вище договором банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не включення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Посилається на відсутність законних підстав для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що вклад (депозит) позивача не є активом банку, не є власністю банку, не може призвести до неплатоспроможності банку, не надає жодних переваг та не підпадає під статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внесення вкладу у безготівковій формі передбачено Розділом ІІІ договору між нею та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", при цьому жодних нормативно-правових актів порушено не було. Вважає, що Уповноваженою особою перевищено свої повноваження, оскільки доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Відповідачі не скористались своїм правом подати до суду відзиви.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2014р. між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" №42487.

Відповідно до умов п. 1.1 цього Договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 185500 грн у тимчасове строкове користування на строк до 01.08.2014р. та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Згідно пункту 2.3.1 Договору вкладник зобов'язується протягом трьох днів з дати укладення цього Договору внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний (депозитний) рахунок.

27.06.2014р. грошові кошти в сумі 185500 грн надійшли на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1 від іншої особи - ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №.56791.16906.341, призначення платежу "перерахування грошових коштів на депозитний договір №42487 від 27.06.2014р.".

14.08.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014р. №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку", яким з 15.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014р. №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ Український фінансовий світ".

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014р. №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014р. та призначено Гончарова С.І. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.

Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014р. №34 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

10.11.2014р. Комісією проведено засідання щодо визнання нікчемними вкладів, оформленого відповідним протоколом та визначено нікчемними правочини згідно Додатку №1.

Під порядковим номером №60 у зазначеному Додатку №1 значиться договір банківського вкладу позивача №42487.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014р., оформлене протоколом №237/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи про тимчасове обмеження (блокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", що були внесені з 01.07.2014р. по 16.07.2014р. з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 18.11.2014р. № 6, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

Листом від 03.12.2014р. №001/536 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу між нею та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" від 27.06.2014р. №42487 та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Суди виходили з того, що наказ про визнання банківського вкладу (депозиту) позивача нікчемним прийнятий з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), на якій встановлено, що кошти на банківський рахунок позивача надійшли внаслідок "дроблення" депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів; метою вчинення таких дій стало неправомірне отримання від Фонду гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Крім того, суди виходили з того, що як вбачається із довідки про рух коштів по рахункам клієнтів Пат "КБ "Український фінансовий світ" протягом 27.06.2014р. з інтервалом у 10 хвилин зареєстровано перерахування значних обсягів готівкових коштів. При цьому суди дійшли висновку про те, що працівниками банку порушено постанову Правління Національного банку України від 30.05.2014р. №328, якою було передбачено обмеження видачі готівкових коштів в національній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів в межах до 150000 грн на добу на одного клієнта.

Суди виходили з того, що оскільки реальних коштів позивач не вносила, то укладення договору і проведення фінансових операцій щодо перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності, та надало можливість власнику вкладу, розмір якого перевищує суму 200000 грн, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами. А тому позивач не набув права і не мав законних підстав для включення його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання Уповноважену особу Фонду відшкодувати позивачу кошти у розмірі 185500 грн за договором банківського вкладу №42487 від 27.06.2014р. є невірно обраним способом захисту порушеного права та не підлягає задоволенню, оскільки в межах наданих повноважень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не включає вкладників до Загального реєстру вкладників відповідного банку, а складає Загальний реєстр вкладників виключно на підставі інформації (Переліку вкладників), яка надається Уповноваженою особою Фонду.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12.11.2003р. №492 передбачено можливість здійснення зарахування грошових коштів з рахунку іншої особи виключно на індивідуальних умовах, що викладені у договорі. Отже, вкладом, розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що зарахування коштів на рахунок від третіх осіб можливе, проте, обов'язковою умовою чинності договору банківського вкладу в даному випадку є зарахування коштів на відкритий депозитний рахунок з власного рахунку позивача або внесення коштів готівкою особисто.

Договір банківського вкладу позивача не містить умов, які б передбачали можливість здійснення перерахування грошових коштів з рахунку іншої фізичної особи на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача. Навпаки, відповідно до п.2.3.1 вказаного Договору позивач зобов'язується протягом трьох днів з дати укладення цього Договору внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. Отже, позивач, всупереч умов вказаного Договору, отримав кошти на свій вкладний (депозитний) рахунок шляхом переказу коштів з рахунку іншої фізичної особи, а тому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) підстав визнання правочину позивача нікчемним.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

В ході розгляду справи суди встановили, що підставою для віднесення правочинів, вчинених позивачем, до нікчемних є частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, про що зазначено в наказі Уповноваженої особи Фонду Гончарова С.І. "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" № 6 від 18.11.2014 року.

Проте суди не надали оцінки тому, що у наказі не визначено, відповідно до якого саме пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини позивача визначені як нікчемні. При цьому Фонд у поясненнях неодноразово посилається на статтю 228 ЦК України як на підставу для віднесення правочинів позивача до категорії нікчемних.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з інших рахунків), як і не встановлено які умови договору чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суди також не аргументували, чому платіжні операції по перерахунку коштів на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахунку коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені законодавством.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.

До аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Крім того, посилаючись у постанові на порушення працівниками банку постанови Національного банку України від 30.05.2014р. №328 судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, оскільки цією постановою передбачено обмеження видачі готівки саме через касу або банкомат, а кошти позивачу були перераховані у безготівковій формі з одного рахунку на інший.

При цьому не можна визнати обґрунтованими посилання судів на неправомірні дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та здійснення такими працівниками переказу коштів для створення підстав для застосування положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки такі обставини можуть свідчити про порушення такими працівниками вимог закону і підлягають самостійному доведенню, а тому не можуть бути встановлені в рамках розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позову без встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними. Разом з тим, з'ясування зазначених обставин має істотне значення при вирішенні спору для встановлення обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.