Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Торгівельно-господарська асоціація торгівельно-господарської асоціації "Атланта" звернулась господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення із Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 10098,00 грн. заборгованості з оплати за користування кіоском №16 в літері "А" павільйону №3, розташованому за адресою : вулиця Сімферопольська, 6 А, місто Саки, за період з 01.09.05 по 01.09.08.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.08 (суддя Іщенко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.09 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Волкова К.В., суддів: Лисенко В.А., Черткової І.В.), у позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що оскільки умовами договору між сторонами визначено, що сплата здійснюється після здачі торгового комплексу, в якому знаходиться торговий кіоск, у експлуатацію, тому підстав для стягнення плати за користування об'єктом торгівлі не існує.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що комплекс зданий в експлуатацію ще в 1998 році.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.10.04 між Торгівельно-господарською асоціацією "Атланта" (виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (замовник) укладений договір про надання послуг.

Згідно пункту 1.1 договору виконавець надає замовнику послуги з будівництва кіоску для продажу промислових товарів відповідно до проектно-кошторисної документації, а також, з надання в довгострокову оренду побудованого кіоску загальною площею 4,4 кв.м. на земельній ділянці, яка належить торгівельно-господарській асоціації "Атланта", фактичною вартістю 4629,00 грн. Зазначена сума перераховується замовником на рахунок виконавця згідно з пунктом 1.2 договору. Строк дії договору визначений сторонами до 28.10.14.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що передання об'єкта в користування не тягне передання замовнику права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається виконавець, а замовник користується ним на протязі договору без права передоручення іншим особам (окрім близьких родичів). Плата за користування кіоском еквівалента вартості ринкових послуг, яка розрахована шляхом поділення торгової площі кіоску на кількість торгових місць на ринку (пункт 3.1 договору). В обов'язки замовника входило, окрім іншого, своєчасне внесення плати за використання об'єкта (пункти 4.5, 4.9 договору).

Позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору, не здійснюється оплата за користування кіоском, в результаті чого за ним склалася заборгованість з орендної плати у розмірі 10098,00 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відмовляючи в позові, суди не спростували наявність цієї заборгованості, але вказали, що не настав строк її погашення, оскільки сплата здійснюється після здачі торгового комплексу, в якому знаходиться торговий кіоск, у експлуатацію. Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновком, оскільки він суперечить матеріалам справи (а.с. 13-15), які містять акт прийняття об'єкта (зони масового відпочинку з ринком за цією ж адресою) в експлуатацію. Проведення реконструкції об'єкту з метою зміни статусу ринку на торговий комплекс не означає, що відповідач звільнений від обов'язку сплачувати орендну плату.

Крім того, судами встановлено, що зі змісту договору вбачається, що він містить елементи договорів підряду і оренди, а відповідно до вимог частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки договори підряду і оренди за своєю суттю є відплатними, то неправомірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач має право з 2004 року не сплачувати орендну плату. Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Несплата орендної плати не відповідає ні загально-правовим засадам відплатності договору оренди, ні принципам добросовісності і розумності. Тому судові акти у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 -111-7 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Торгівельно-господарської асоціації "Атланта" задовольнити частково, рішення Автономної Республіки Крим від 20.11.08 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.09 у справі № 2-15/6390-2008 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.