Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) від 10.06.2008 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя – Колодій Н.А., судді –Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.) від 13.11.2008 року, у справі № 10/393/08 позовні вимоги задоволено; визнано за Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом "Азовський" право власності на об’єкт незавершеного будівництва (житловий будинок 50% готовності) в м. Бердянську Запорізької області по вул. Хіміків, 13.

В касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та прийняти нове рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами положень ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційне подання сторони не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури, який висловився на підтримку викладених в ньому доводів, заперечення доводів касаційного подання, висловлених представниками позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОЖБК "Азовський" звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно –об’єкт незавершеного будівництва (житловий будинок 50% готовності) в м. Бердянську Запорізької області по вул. Хіміків, 13.

Позов вмотивовано тим, що позивач веде будівництво житлового будинку на земельній ділянці, переданій йому на підставі договору суборенди від 22.10.2007 року, реєстраційний 3040726600001, укладеного з ТОВ "Он Лайн Азов". Земельна ділянка передана в суборенду для будівництва житлового комплексу. Оскільки у позивача виникла необхідність в залученні додаткових коштів (кредиту банку) для закінчення будівництва житлового комплексу, але здавання в експлуатацію житлового комплексу на даному етапі будівництва є неможливим, виникла необхідність у підтвердженні права власності на незавершений об’єкт. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст. 316, 317, 319, 328 ЦК України, пункт "ґ" ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що законність та обґрунтованість вимог позивача є доведеною, оскільки право власності ОЖБК "Азовський" на об’єкт незавершеного будівництва не визнає та оспорює Бердянська міська рада. Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку, що виробнича необхідність підприємства у залученні банківського кредиту, для надання якого потрібен документ, що посвідчує право власності наоб’єкт незавершеного будівництва, також надає позивачу право для звернення за захистом свого права (як власника) безпосередньо до суду. При цьому суд послався на ч.2 ст.41, ч.2. ст. 124 Конституції України, ст. 328, ч.3 ст. 331 ЦК України,ст. 2, п.п.1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій", п.1 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (v015p710-02) , відповідно до якого право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тож, встановлення законом іншого порядку визнання права власності не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційного подання щодо відсутності у позивача правових підстав для користування земельною ділянкою, яка знаходиться під об’єктом незавершеного будівництва, оскільки правомірність володіння нею підтверджується державним актом серії ЯЕ №282288 на право власності ОЖБК "Азовський" на земельну ділянку площею 0,4га по вул. Хіміків, 13 у м. Бердянську з цільовим призначенням - для будівництва житлового комплексу.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Враховуючи, що відповідно до закону до господарського суду, який розглядає справи в порядку позовного провадження, мають право звертатись особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, з судових актів не вбачається в чому полягає невизнання Бердянською міською радою права власності позивача на об’єкт незавершеного будівництва. Оскільки тільки порушене право підлягає захисту, у зазначених судових рішеннях відсутні висновки, зроблені судами, відносно необхідності застосування судом способу захисту цивільних прав позивача.

Стосовно застосування до правовідносин сторін ч.3 ст. 331 Цивільного кодексу України, колегія суддів відзначає таке.

Апеляційний господарський суд, мотивуючи постанову посиланням на частину 3 статті 331 Цивільного кодексу України припустився помилки, оскільки не звернув уваги на абзац 2 частини 3 цієї ж статті, відповідно до якої у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, застосована до правовідносин сторін норма містить положення, які дають право зареєструвати особу власником недобудованого нерухомого майна, але за умови надання органу реєстрації прав на нерухоме майно чітко визначеного пакету документів. Судами ж не встановлено: по-перше, наявності у позивача такого пакету документів; по-друге, надання останнього уповноваженому органу реєстрації; по-третє, підстав відмови у реєстрації за умови звернення з пакетом документів до органу реєстрації прав. Разом з тим, висновок про технічний стан будівельних конструкцій та довідка КП БТІ у м. Бердянську, посилання на які містяться у судових актах, не є тими документами, які передбачені абзацом 2 ч.3 ст. 331 ЦК України.

Посилання апеляційного суду на те, що встановлення законом іншого порядку визнання права власності не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, є невиправдано широким трактуванням відповідних конституційних положень, оскільки поширення юрисдикції судів на всі правовідносини у державі, наділяє особу правом звернення безпосередньо до суду, проте не позбавляє суд обов’язку здійснювати правозастосування відповідно до закону та фактичних обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу і на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 36, 43 ГПК України щодо прийняття та оцінки в якості доказів, поданих суду у вигляді незасвідчених копій матеріалів (а.с.78-94, 120-121), зокрема, державного акта про право власності на землю (а.с.121).

Порушення процесуального закону колегія суддів вбачає і в залишенні поза увагою доводів відповідача про відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою через скасування рішення ради про надання в оренду земельної ділянки на якій споруджено предмет спору, при тому, що сам по собі державний акт про право власності на землю не є правовстановлюючим документом на неї.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч.1 ст. 111-9, ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року у справі № 10/393/08 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.11.2008 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2008 року у справі № 10/393/08 –скасувати.

Справу № 10/393/08 направити до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.