Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А.(головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року у справі № 37/364 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа : Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання підписати акти приймання-передачі,

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу за жовтень-січень 2006 року у зв'язку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2008 року провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст 80 ГПК України (1798-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу у зв'язку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Доповідач - І.В.Вовк

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі природного газу за договором поставки.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для припинення провадження у справі відповідно до п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України, оскільки акт приймання-передачі газу не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України.

Отже, висновок судів обох інстанцій про непідвідомчість даного спору господарським судам ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року - без змін.