2-12/8741-2008 Про стягнення заборгованості з орендної плати - 25.03.2009 Прийняття

Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 6 302,54 грн., в тому числі 2 855,01 грн. основного боргу та 3 447,53 грн. пені, за період з 22.03.2003 по 01.03.2007 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2008 року (суддя Іллічов М.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року (судді: Волков К.В., Гоголь Ю.М., Лисенко В.А.), позов задоволений, з ФОП ОСОБА_1 на вказаний позивачем бюджетний рахунок стягнуто названу суму заборгованості та відповідні судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд з тих підстав, що суд першої інстанції не повідомляв його належним чином про час і місце засідання суду, справа була розглянута за його відсутності. Скаржник змінив місце проживання, про що були внесені відомості до ЄДРПОУ, а ухвали місцевого господарського суду надсилались за старою адресою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 2003 р. між Фондом майна АР Крим (Орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передає належне АР Крим нерухоме майно, що знаходиться на балансі ВАТ "Керченський металургійний комбінат" і не увійшло до Статутного фонду в процесі приватизації -нежитлове приміщення площею 17,0 кв. м. першого поверху двоповерхової будівлі санаторію профілакторію на 100 місць, розташоване за адресою: м. Керч, АДРЕСА_1, а Орендар приймає його у строкове платне користування за актом приймання-передачі для здійснення підприємницької діяльності у галузі охорони здоров'я.

Пункт 3.1 Договору встановлює, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, яке належить АР Крим, затвердженої Верховною радою АР Крим. Базова орендна плата за грудень 2002 р. складає 59,12 грн., в тому числі 70% - 41,39 грн., 30% - 17,73 грн.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору орендна плата за перший місяць оренди -лютий 2003 р. визначається шляхом коригування орендної ставки за грудень 2002 р. на індекс інфляції за січень і лютий 2003 р.; сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Мінстатом України. Оплата орендних платежів вноситься щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у відповідності до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За визначенням статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За правилами статті 18 цього Закону вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі є одним із основних обов'язків орендаря.

Разом з тим і стаття 286 Господарського кодексу України визначає орендну плату як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності у строки визначені у договорі.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 цього Кодексу передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять документів, що підтверджували б сплату відповідачем орендної плати за вищезазначений період.

Враховуючи встановлені обставини справи щодо відсутності своєчасного внесення орендної плати та норми наведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов.

Стосовно обґрунтування касаційної скарги, то знову ж таки ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1. не наводить доводів про те, що орендна плата ним сплачувалась в повному обсязі у визначений договором строк. Доводи апеляційної та касаційної скарг зводяться лише до посилань на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо повідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання суду, при цьому в касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушень норм матеріального права при розгляді спору по суті.

За правилами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 101 цього Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_1. належним чином повідомлявся про час і місце судового засідання, а відтак мав змогу прийняти участь в засіданні суду апеляційної інстанції та подати документи на спростування заявлених позовних вимог, чим не скористався. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дотримався вимог розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо перегляду судового рішення в апеляційному порядку, отже підстави для скасування прийнятої у справі постанови відсутні.