Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард"

Закритого акціонерного товариства "Рівенський

ливарний завод"

на постанову Харківської апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року

у справі № 42/387-07

господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард"

до відповідачів №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка"

№2 Закритого акціонерного товариства "Рівенський

ливарний завод"

про спонукання виконати договірні зобов'язання

та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Рівенський ливарний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідачів - 1. не з'явились

2. не з'явились

27 листопада 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард" звернулось до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" про стягнення 1609227,98 грн., в т.ч. - заборгованість по сплаті доходу за простими іменними процентними облігаціями, емітентом яких є Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод", власником 100 штук яких є ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" як керуючий активами ЗНВПІФ "Лідер" у розмірі 1380146,89 грн., інфляційні нарахування у розмірі 126458,13 грн., три проценти річних у розмірі 26862,88 грн., проценти за безпідставне збереження грошей та користування чужими грошовими коштами у розмірі 75760,08 грн.; а також - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компресорна техніка" 50000,00 грн. за договором поруки від 03.10.2005р.

У листопаді 2008 року другий відповідач - Закрите акціонерне товариства "Рівненський ливарний завод" - звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № К/09/04-0Б008/-1 від 01.10.01, укладений між ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2008 року (суддя Гребенюк Н.В.) залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року (судді Погребняк В.Я., Афанасьєв В.В., Шевель О.В) вищевказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

Не погодившись з вищезазначеними процесуальними документами, Закрите акціонерне товариство "Рівенський ливарний завод" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 р. у справі № 42/387-07 скасувати, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.2008 року в частині повернення зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Рівенський ливарний завод" без розгляду скасувати, ухвалити нове рішення, яким прийняти зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Рівенський ливарний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард" прийняти до провадження суду першої інстанції.

Вимоги Закрите акціонерне товариство "Рівенський ливарний завод" обґрунтовує тим, що оскаржувані процесуальні документи прийняті з порушенням вимог матеріального права та з неповним дослідженням обставин справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард" також, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 р. у справі № 42/387-07 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання позивача частково і прийняти нове рішення, яким вжити заходи до забезпечення позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ухвалі місцевого господарського суду зазначено, що за подання зустрічної позовної заяви Закрите акціонерне товариство "Рівенський ливарний завод" сплатило до державного бюджету України 51,00 грн. державного мита, тоді як у відповідності до приписів статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"сума даного платежу мала становити 85,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Рівенський ливарний завод" факт сплати державного мита в зазначеному вище розмірі не спростовується, крім того останній зазначає, що на його думку, державне мито за подання зустрічної позовної заяви взагалі сплачуватися не повинно, оскільки суд не несе додаткових витрат у зв'язку з розглядом зустрічного позову.

Однак, у відповідності до вимог частини 2 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог ЗАТ "Рівненський ливарний завод" посилається на положення статті 24 Конституції України про те, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Проте заявником не надано пояснень, яким чином із наведеної конституційної норми вбачається, що особа, яка звертається до суду з зустрічною позовною заявою, не повинна сплачувати державне мито.

Колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі твердження заявника зроблені при довільному трактуванні норм чинного процесуального законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого та апеляційного господарських судів і могли б бути підставою для скасування чи зміни оскарженої постанови суду.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 січня2009 р. у справі № 42/387-07 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання позивача частково і прийняти нове рішення, яким накласти арешт на грошові кошти в розмірі 2609916,63 грн., що належать ЗАТ "Рівненський ливарний завод";

заборонити ЗАТ "Рівненський ливарний завод" відкривати у банківських та фінансових установах будь-які рахунки;

скасувати накладений ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.08 у даній справі арешт на майно, що належить ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що зазначене клопотання було розглянуто судом апеляційної інстанції та надано належну юридичну оцінку. Так, Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25 липня 2008 року скасовано арешт, накладений на грошові кошти відповідача ухвалою від 28 листопада 2007 року і натомість накладено арешт на майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

У період з липня по листопад 2008 року ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" не зверталася до господарського суду з клопотанням щодо зміни заходу забезпечення позову - з арешту майна на арешт грошових коштів. Відповідне клопотання було надано ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" суду першої інстанції 20 листопада 2008 року, але господарським судом вказане клопотання не розглядалося, оскільки 25 листопада 2008 року справу разом з апеляційною скаргою ЗАТ "Рівненський ливарний завод" на ухвалу господарського суду Харківської області від 18 листопада 2008 року було надіслано до Харківського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції ухвала господарського суду від 25 липня 2008 року не оскаржувалася ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" у встановленому Господарським процесуальним кодексом (1798-12) порядку. Отже, звернення до суду апеляційної інстанції у судовому засіданні 19 січня 2009 року з клопотанням про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою господарського суду від 25 липня 2008 року, та про накладення арешту на грошові кошти ЗАТ "Рівненський ливарний завод" –не узгоджується з приписами чинного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком, апеляційної інстанції, про залишення без задоволення клопотання ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рівенський ливарний завод" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард" залишити без задоволення.

3. Постанову Харківської апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року зі справи № 42/387-07 залишити без змін.