Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі, м. Запоріжжя,

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2008

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2008

зі справи № 11-07/1646

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі (далі –Відділення)

до територіального управління Державного департаменту промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області (далі –Управління), м. Запоріжжя,

комунального підприємства "Водоканал" (далі –Підприємство), м. Запоріжжя,

про скасування акта форми Н-5 та акта про нещасний випадок,

У серпні 2008 року Відділення звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління та Підприємства про скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку з громадянином Петик І.М. форми Н-5 та відповідного акта про нещасний випадок від 27.02.2006.

Ухвалою названого суду від 22.08.2008 (суддя Алейнікова Т.Г.), залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2008 (колегія суддів у складі: Федоров І.О. –головуючий, судді Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.), у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Судові рішення з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) мотивовано тим, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною подання касаційної скарги є питання щодо підвідомчості даного спору господарським судам.

Водночас у зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі –Закон № 1105).

Відповідно до статей 15, 16, 18 цього Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі – Фонд) - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Стаття 30 цього Закону також передбачає обов'язковість згаданих актів.

За приписами частини першої статті 35 Закону № 1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються, зокрема, акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Частиною третьою статті 36 Закону № 1105 передбачено, що Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

При цьому Закон № 1105 не містить положень, які надавали б Відділенню можливість самостійно оцінювати правильність оспорюваних ним актів.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1640 (1640-2006-п) , встановлено, що цей Комітет є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держгірпромнагляд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- здійснює в установленому порядку державний нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

- проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам; Рішення, прийняті Держгірпромнаглядом за результатами розслідування, обов'язкові до виконання;

- здійснює державний нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в частині здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих осіб, спричиненим умовами праці, фінансування та виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Відповідно до пункту 7 Положення Держгірпромнагляд здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Відділення та Управління є суб’єктами владних повноважень у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, а тому цей спір є публічно-правовим та відповідно до приписів статті 4 і частини другої статті 17 КАС України (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.

Посилання суду апеляційної інстанції на приписи статті 12 ГПК України щодо підвідомчості справ у спорах про визнання недійсними актів не відповідає фактичному змістові цієї статті (в редакції, що є чинною на даний час), але зазначене не призвело до прийняття цим судом неправильного судового рішення по суті скарги.

З огляду на наведене ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів з даної справи підлягають залишенню без змін через відсутність передбачених законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2008 зі справи № 11-07/1646 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі –без задоволення.