Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1на рішення господарського суду Луганської області від 11 листопада 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2008 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2. до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1про стягнення 8160 грн.,

У вересні 2008 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача неустойки в сумі 8160 грн. за користування приміщенням після припинення дії договору оренди від 1 липня 2006 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11 листопада 2008 року (суддя Пономаренко Є.Ю.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 8090,32 грн., судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 69,68 грн. відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2008 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 1 липня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір оренди строком його дії до 31 грудня 2006 року, згідно умов якого орендодавець передав в оренду орендарю частину складського приміщення площею 300 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Сєверодонецьк,АДРЕСА_1.

Згідно п.3.1 укладеного договору, за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує орендну плату в сумі 02 грн. за 1 кв.м. Загальна вартість суми орендної плати становить 600 грн. на місяць.

Пунктом 5.2 вказаного договору передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або заміну договору за спливом строку, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які передбачені договором.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На підставі ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені випадки припинення договору оренди, зокрема, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії спірного договору був продовжений сторонами у справі до 31 грудня 2007 року.

Позивач листом від 1 грудня 2007 року повідомив відповідача про припинення укладеного договору з 31 грудня 2007 року та попередив відповідача про звільнення ним орендованого приміщення.

Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 24 липня 2008 року.

На підставі ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24 липня 2008 року, на підставі ч.1 п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено провадження у справі №3/119пн за позовом приватного підприємця ОСОБА_2. до приватного підприємця ОСОБА_1про повернення орендованого приміщення за спірним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд вважає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що оскільки орендоване майно відповідач при припиненні дії укладеного договору оренди, у зв'язку з закінченням його строку дії, позивачеві не повернув, з відповідача слід стягнути неустойку в сумі 8090,32 грн. за період з січня по 23 липня 2008 року.

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано задовольнив частково позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8090,32 грн. неустойки, відмовивши в решті позовних вимог за їх необгрунтованістю.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Луганської області від 11 листопада 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.