807/2391/15 Про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі в органах юстиції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.12.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді Луцович М. М., Гаврилко С. Є., Рейті С. І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року (судді Кухтей Р. В., Нос С. П., Яворський І. О.).

І. Суть спору

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (надалі також ГТУЮ у Закарпатській області), Міністерства юстиції України (надалі також Мін'юст), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту 4 листопада 2015 року №3648/к "Про звільнення ОСОБА_1";

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - УДВС ГТУЮ у Закарпатській області) з 4 листопада 2015 року;

1.3. стягнути з Мін'юсту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 4 листопада 2015 року по день ухвалення судового рішення.

2. Позовні вимоги мотивовані наявністю порушення з боку ГТУЮ у Закарпатській області порушень процедури звільнення позивача із займаної посади. Позивач, серед іншого, стверджувала, що всупереч вимогам статті 49-2 Кодексу законі про працю України (далі - КЗпП (322-08) ) їй не запропоновано вакантні посади, які були наявні в ГТУЮ у Закарпатській області ні станом на день попередження, ні станом на день її звільнення.

3. Відповідачі позов не визнали. Під час розгляду справи наголошували на безпідставності позову з огляду на правомірність звільнення позивача з посади, зокрема, дотримання встановленої законом процедури звільнення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2011 року № 2227/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника УДВС ГУЮ у Закарпатській області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 10 рангу державного службовця, звільнивши з посади заступника начальника ГУЮ у Закарпатській області - начальника відділу державної виконавчої служби.

5. Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови КМУ № 17 вирішено ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Мін'юст завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності та встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

6. На виконання Постанови № 17, у відповідності до вимог статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228 (228-2014-п) , Мін'юст видав наказ від 30 січня 2015 року № 115/5 "Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України", відповідно до якого перейменовано головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

7. 8 лютого 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" (17-2015-п) (далі - Постанова № 17; набрала чинності 28 січня 2015 року), наказу Мін'юсту від 30 січня 2015 року № 115/5 "Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України" (z0100-15) , наказу Мін'юсту від 2 лютого 2015 року № 139/5 "Про затвердження переліку головних територіальних управлінь юстиції", у зв'язку із запровадженням нової структури та штатної чисельності ГТУЮ у Закарпатській області від 6 лютого 2015 року та скороченням посади начальника УДВС ГУЮ у Закарпатській області, на підставі рекомендацій Кадрової комісії Міністерства юстиції України, утвореної наказом Мін'юсту від 5 лютого 2015 року № 209/к "Про Кадрову комісію Міністерства юстиції України", на підставі 49-2 КЗпП (322-08) ОСОБА_1 запропоновано зайняти посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області та попереджено, що у разі відмови, після закінчення двомісячного терміну з дня попередження, її буде звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

8. При цьому станом на 17 лютого 2015 року після ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення у ГТУЮ у Закарпатській області були наявні вакантні посади, зокрема:

- начальника відділу державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства (тимчасова, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника);

- начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби (тимчасова, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника);

- головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби (тимчасова, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника);

- головного спеціаліста відділу державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства (тимчасова, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника);

- заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4);

- заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника УДВС (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4);

- головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4),

- головного спеціаліста з питань запобігання і виявлення корупції (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4),

- головного спеціаліста з внутрішнього аудиту (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4).

9. 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Міністра юстиції України із заявою, в якій просила перевести її на вакантну посаду - заступника начальника ГТУЮ з питань діяльності державної виконавчої служби - начальника УДВС у зв'язку з внесенням змін до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України, Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

10. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 18 лютого 2015 року Мін'юст листом від 11 березня 2015 року № 1655-0-32-15/14 повідомив про те, що у зв'язку із впровадженням нової структури та штатної чисельності ГТУЮ у Закарпатській області від 6 лютого 2015 року посада начальника УДВС ГУЮ у Закарпатській області скорочена, а також про те, що 8 лютого 2015 року її попереджено про наступне вивільнення та запропонував зайняти посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Також повідомлено, що на день отримання відповіді у Мін'юсті оголошено конкурс на заміщення вакантних посад, у тому числі посади заступника начальника ГТУЮ у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника УДВС, у якому вона може взяти участь. Цей лист позивач тримала 17 березня 2015 року.

11. Аналогічні звернення від ОСОБА_1 направлені до Мін'юсту 3 липня 2015 року та 7 серпня 2015 року, на які вона отримала аналогічні за змістом відповіді.

12. Після отримання відповіді від Мін'юсту від 11 березня 2015 року, ОСОБА_1 2 квітня 2015 року звернулась до Мін'юсту із заявою щодо переведення на посаду, в якій просила вирішити питання про призначення її в порядку переведення з посади начальника УДВС ГУЮ у Закарпатській області на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника УДВС. В обґрунтування доводів, викладених у заяві, позивач покликалась на успішне проходження незалежного добровільного тестування керівників вищої ланки Мін'юсту.

13. На вказане звернення ОСОБА_1 отримала відповідь від 23 квітня 2015 року № 3048-0-32-15/14, якою їй відмовлено в задоволенні прохання щодо переведення та надано відповідь, яка за змістом є аналогічною тій, яка міститься у листі від 11 березня 2015 року.

14. 5 червня 2015 року Мін'юст направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення, відповідно до якого останній запропоновано 8 посад щодо її переведення у зв'язку із скороченням посади, на якій вона перебуває, серед яких запропоновано посади: державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції; старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції (тимчасова), державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції (тимчасова), заступника начальника Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області - начальника відділу державної виконавчої служби, заступника начальника Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області - начальника відділу державної виконавчої служби, головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, провідного спеціаліста відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції (тимчасова).

15. 11 червня 2015 року ГТУЮ у Закарпатській області на запит ОСОБА_1 щодо отримання публічної інформації надало відповідь за № П-19/02-20 та надіслало витяг із переліком вакантних посад апарату ГТУЮ у Закарпатській області станом на 5 червня 2015 року, серед яких у пункті 5 вакантною значиться посада заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника УДВС (введена наказом від 17 лютого 2015 року № 100/4, а наказом Мін'юсту від 27 травня 2015 року № 1729/к на неї оголошено конкурс).

16. Поряд із цим, ОСОБА_1 зверталася до начальника ГТУЮ у Закарпатській області із заявами щодо продовження їй щорічної основної відпустки за 2014 рік у зв'язку з хворобою, яка настала під час перебування у відпустці 27 квітня 2015 року, 25 травня 2015 року, 8 червня 2015 року, 6 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 2 жовтня 2015 року та 8 грудня 2015 року, на підтвердження чого надала оригінали листків непрацездатності: серії АГЦ № 377299 А 2499, АГЦ № 305031 А 2631 та серії АГЦ № 305256 А 2156, АГЦ № 304026 А 3026, АГЦ № 304278 А 3278, АГЦ № 305256 А2156, АГЦ № 305031, АГЦ № 365506 (продовжений листок № 304278), АГЦ № 365515 (продовжений листок № 365506) та АГЦ № 365526 (продовжений листок № 365515).

17. За результатами розгляду вказаних заяв ГТУЮ у Закарпатській області видало відповідні накази "Про продовження щорічної відпустки ОСОБА_1" від 28 квітня 2015 року № 327/5, від 26 травня 2015 року № 453/5, від 12 червня 2015 року №556/5, від 8 липня 2015 року № 701/5, від 27 липня 2015 року № 849/5.

18. На звернення позивача від 2 жовтня 2015 року ГТУЮ у Закарпатській області 9 жовтня 2015 року скерувало на адресу позивача лист "Про розгляд заяви про продовження відпустки" за № 9608/08-28, за змістом якого ОСОБА_1 повідомлено про продовження щорічної основної відпустки за період з 2013-2014 роки на один календарний день після закриття листка непрацездатності № 365526.

19. Наказом Мін'юсту від 4 листопада 2015 року № 3698/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника УДВС ГУЮ у Закарпатській області з 4 листопада 2015 року у зв'язку із скороченням посади (пункт 1 статті 40 КЗпП України), який оголошено наказом ГТУЮ у Закарпатській області за № 1355/4. Підставою для його видачі визначено попередження про майбутнє вивільнення від 8 лютого 2015 року, повідомлення від 5 червня 2015 року та подання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

20. Також 4 листопада 2015 року ГТУЮ у Закарпатській області видало наказ № 1356/4 "Про проведення повного розрахунку з ОСОБА_1".

21. Станом 4 листопада 2015 року у ГТУЮ у Закарпатській області були наявні вакантні посади, зокрема:

- завідувача сектору аналітики та статистики, провідного спеціаліста відділу з питань нотаріату (тимчасова, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника);

- головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухому майно Управління державної реєстрації (тимчасова, на період відпусток по догляду за дітьми основних працівників);

- головного спеціаліста відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти (тимчасова, на період відпусток по догляду за дітьми основних працівників);

- головного спеціаліста з питань запобігання і виявлення корупції;

- головного спеціаліста з внутрішнього аудиту;

- провідного спеціаліста відділу організаційної роботи, документування та контролю;

- головного спеціаліста сектору з питань банкрутства (тимчасова, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника);

- головного спеціаліста сектору аналітики та статистики (тимчасова, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника);

- провідного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень (тимчасова, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника),

- заступника начальника, головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби (тимчасова, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника);

- головного спеціаліста відділу примусового виконання рішень (тимчасова, на період відпусток по догляду за дітьми основних працівників);

- провідного спеціаліста сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань Управління державної реєстрації.

22. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернулась до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

23. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 18 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, позов задовольнив та:

23.1. визнав протиправним та скасував наказ Мін'юсту від 4 листопада 2015 року №3648/к "Про звільнення ОСОБА_1";

23.2. поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області з 5 листопада 2015 року.

23.3. допустив до негайного виконання постанову по справі в частині поновлення позивача на посаді та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4642,78 гривень.

24. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що позивачу всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП станом на день попередження її про наступне вивільнення не запропоновано всіх готових для заміщення вакантних посад.

25. При цьому Закарпатський окружний адміністративний суд додатковою постановою від 26 липня 2017 року задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнув з ГТУЮ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 5 листопада 2015 року по 17 липня 2017 року в розмірі 51171,97 гривень.

26. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2017 року скасував додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та прийняв нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнив частково: стягнув з ГТУЮ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 5 листопада 2015 року по 17 липня 2017 року в розмірі 38938,99 гривень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

27. ГТУЮ у Закарпатській області та ОСОБА_1 подали касаційні скаргу, в яких посилаються на неправильне застосування норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права під час прийняття постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та постановлення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року.

28. ГТУЮ у Закарпатській області наполягає на законності звільнення позивача із займаної посади, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

29. ОСОБА_1 у своїй скарзі зауважує на безпідставності поновлення її на роботі саме на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, адже, за її твердженням, ні посади, ні установи з такою назвою не існує.

30. Заперечень (відзивів) на касаційні скарги не надійшло.

31. Додаткова постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, які ухвалені в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не є предметом касаційного оскарження.

V. Оцінка Верховного Суду

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

35. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

36. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

37. Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

38. Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

39. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

40. Зважаючи на встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновком про те, що всупереч вимогам частини третьої статті 49-2 КЗпП відповідач не надав доказів того, що позивачу запропоновано іншу роботу на рівнозначній посаді одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, що свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

41. Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

42. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

43. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

44. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо протиправності спірного наказу та наявності підстав для його скасування із поновленням позивача на попередній роботі, тобто на посаді, з якої її звільнено.

45. Доводи касаційних скарг таких висновків не спростовують.

46. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.