Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року у справі № 3/109-06 за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, треті особи : Відділ капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, Державне підприємство "Будівельне управління УМВС України в Херсонській області" про спонукання до виконання зобов'язання за договором з передачі нерухомого майна,

У квітні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про зобов’язання виконати зобов’язання за договором від 28.09.2000 року № 1659/1 з передачі 4-х квартир загальною площею 431,8 м2 в буд. № 12 по вул. Кірова в м. Херсоні.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив зобов'язати відповідача передати квартири (три трьох кімнатні, дві двох кімнатні та однокімнатну квартири) загальною площею 390,28 м2 в буд. № 12 по вул. Кірова в м. Херсоні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.05.2008 року в позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та позов задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третіх осіб до суду не находили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 1659/1 від 28.09.2000 року про дольову участь в будівництві житлового будинку, за умовами якого відповідач (забудовник) зобов'язується прийняти в дольову участь позивача (дольщика) в будівництві 46-квартирного житлового будинку по вул. Кірова в м. Херсоні.

За п. 1.2 зазначеного договору, сума договору визначається розміром пайового внеску Дольщика в дольовому будівництві вказаного житлового будинку та складає 754 600 грн., із розрахунку вартості будівництва 1 кв. м. складає 1300 грн., що на момент оформлення договору складає в еквівалентному розмірі 240 умовних одиниць.

Згідно п. 2.1 договору забудовник зобов'язаний виділити в указаному будинку шість трьохкімнатних квартир загальною площею 580,41 кв.м. (№, № 1,13,18,32,36,45,1-6 поверх).

П. 3.1 даного договору передбачено, приймання - передача квартир здійснюється за місцем їх знаходження та оформляється актом, за умови повного внесення позивачем вказаного в зазначеному договорі дольового внеску.

Додатком №1 до договору № 1659/1 від 28.09.2000 року погоджено графік поставки будівельних матеріалів, а саме : збірні залізобетонні вироби в кількості 480 м. куб. протягом вересня-грудня 2000 року, цегла силікатна –1400 тис. шт. протягом вересня 2000 - січня 2001 року, цегла керамічна у кількості 200 тис. шт., протягом вересня 2000 - лютого 2001 року, пісок 6000 тон, протягом вересня 2000 - березня 2001 року, щебінь 4000 тон протягом вересня 2000 - березня 2001 року.

За актом звірки взаємних розрахунків від 01.11.2005 року сальдо на користь позивача складає 561 334,09 грн.

За висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи № 11517 від 27.03.2007 року позивач, за даними його бухгалтерського обліку, протягом 2000 - 2002 року поставив відповідачу будівельних матеріалів на суму 561 334,09 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про спонукання відповідача до виконання зобов'язання за договором з передачі квартир.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, дійшовши висновку про відмову в позові у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання за договором з внесення дольового внеску в повному обсязі, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували питання про те, в якому ж обсязі позивачем було виконано зазначене зобов'язання.

До того ж, не прийнявши до уваги залучених до справи матеріалів щодо виконання позивачем зобов'язання з внесення дольового внеску та відхиливши висновок повторної судово-бухгалтерської експертизи, суди обох інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України не навели правового мотивування таким висновкам і правової оцінки цим доказам, та не з'ясували обставин, пов'язаних з фактичними даними, які містяться в зазначених доказах.

Водночас, судами не було враховано вимог ст. ст. 32, 38, 43 ГПК України, що призвело до прийняття рішень, які не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року та рішення господарського суду Херсонської області від 22.05.2008 року скасувати, і справу № 3/109-06 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.