334/11778/13-а Про визнання протиправними дії УПФУ щодо неправильного вирахування пільгового стажу при призначенні особі пенсії на пільгових умовах, визнання протиправним та скасування рішення засідання Комісії УПФУ для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в частині відмови зарахування до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах відповідний період роботи у ЗВО і "Арматуробудування", зобов'язання УПФУ зарахувати особі, на підставі даних трудової книжки, відповідний період роботи до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах і провести відповідний перерахунок для призначення особі зазначеної пенсії - 19.12.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя (суддя Колесник С. Г.) від 26 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Панченко О. М., Чередниченко В. Є., Коршуна А. О.) від 11 травня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод", в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неправильного вирахування пільгового стажу при призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах;

- визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя від 14 листопада 2013 року № 281 в частини відмови зарахування до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах період роботи у ЗВО і "Арматуробудування" з 05 травня 1984 року по 04 лютого 1994 pоку;

- зобов'язати відповідача зарахувати йому, на підставі даних трудової книжки, період роботи з 05 травня 1984 року по 04 лютого 1994 року до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах і провести відповідний перерахунок для призначення позивачу пенсії, призначити та виплачувати пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 10 серпня 2013 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно не враховано до пільгового стажу період праці з 05 травня 1984 року по 04 лютого 1994 року на ЗВО "Арматуробудування", оскільки вказаний період роботи зазначений у його трудовій книжці, яка надавалась відповідачу при зверненні за призначенням пенсії та яка згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

3. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить:

- зупинити виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року;

- скасувати постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року;

- ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року.

6. 05 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення ОСОБА_2, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі № 334/11778/13-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_2, відповідно до трудової книжки, 01 березня 1984 року прийнятий на роботу учнем заливника в чавуноливарному цех (наказ від 28 лютого 1984 року № 87); 05 травня 1984 року в тому же цеху присвоєно 1 розряд заливника металу (наказ від 14 травня 1984 року № 251) на ЗВО "Арматуробудування"; 25 листопада 1994 року звільнений за згодою сторін з ВАТ "Запорізький арматурний завод" (наказ від 28 листопада 1994 року № 547) за професією заливника металу в чавуноливарному цеху на ВАТ "Запорізький арматурний завод".

12. Данні про перевід позивача з ЗВО "Арматуробудування" на ВАТ "Запорізький арматурний завод" в трудовій книжці відсутні.

13. 08 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя з заявою для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до якої додав трудову книжку, довідки: ПАТ "Запорізький арматурний завод" від 02 вересня 2013 року № 539, якою підтверджено пільговий стаж робити за Списком № 1 з 04 лютого 1994 року по 25 листопада 1994 року; ТОВ "Бістар 3000" від 31 липня 2013 року, якою підтверджено пільговий стаж роботи за Списком № 1 з 17 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року; ТОВ "Бістар 3000" від 31 липня 2013 року, якою підтверджено пільговий стаж роботи за Списком № 1 з 03 липня 2006 року по 31 грудня 2012 року; ТОВ "Бістар 3000" від 31 липня 2013 року, якою підтверджено пільговий стаж роботи за Списком № 1 з 31 жовтня 2012 року по 31 липня 2013 року.

14. Актом № 309 від 13 грудня 2014 року зустрічної перевірки достовірності пільгової довідки та факту роботи на підприємстві ПАТ "Запорізький арматурний завод" ОСОБА_2 проведена зустрічна перевірка достовірності довідки від 02 вересня 2013 року № 539. Перевіркою встановлено, що згідно особової справи та наказів по підприємству ОСОБА_2 працював в ПАТ "Запорізький арматурний завод" з 04 лютого 1994 року (наказ від 28 січня 1994 року №104) по 25 листопада 1994 року (наказ від 28 листопада 1994 року № 547) за професією заливника металу в ливарному цеху. Згідно табелів обліку робочого часу фактично ОСОБА_2 за період з 04 лютого 1994 року по 25 листопада 1994 року було відпрацьовано 171 день. Довідка від 02 вересня 2013 року № 539, видана ПАТ "Запорізький арматурний завод" на підставі первинних документів, які підтверджують назву професії, пільговий характер робіт, виконуваних ОСОБА_2, відповідає нормам чинного законодавства. В наданих документах виправлень, дописок не виявлено. За період з 01 березня1984 року по 03 лютого 1994 року не підтверджено, що ОСОБА_2 працював повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та не надано даних про результати атестації робочих місць на ЗВО "Арматуробудування" (ВАТ "Запорізький арматурний завод).

15. Рішенням засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя від 14 листопада 2013 року № 281 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за відсутності 10 років пільгового стажу роботи за Списком № 1.

16. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя необґрунтовано і безпідставно відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки позивачем разом із заявою було надано трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено саме записами у трудовій книжці та результатами атестації робочого місця позивача, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним.

18. Додатково суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, який зазначає про відсутність відомостей про зайнятість позивача повний робочий день, повинен був надати суду такі докази. Крім того, це не було підставою для прийняття оскарженого рішення відповідача.

19. Задовольняючи позовні вимоги щодо призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про їх обґрунтованість, оскільки позивач, звернувшись 08 листопада 2013 року до відповідача за призначенням йому пенсії, надав всі документи для її нарахування, а тому у відповідача, відповідно до наданих доказів, не було законних підстав для відмови щодо призначення пенсії за Списком № 1.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі скаржник:

1) щодо порушення норм процесуального права зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано обставин, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року по справі № К/800/7094/15 за позовом ОСОБА_2 до УПФ, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У вказаному рішенні судом зазначено, що трудова книжка підтверджує загальний стаж роботи працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства;

2) щодо порушення норм матеріального права зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2, 10 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують, що з 01 березня 1984 року по 03 лютого 1994 року працював повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 1 та не надано даних про результати атестації робочих місць ЗВО "Арматуробудування".

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Спірним у даній справі є наявність чи відсутність у позивача права на зарахування до пільгового стажу часу його роботи з 05 травня 1984 року по 04 лютого 1994 pоку в ЗВО "Арматуробудування".

23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

25. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

26. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

27. Частиною 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

28. Відповідно до п. 2 п. 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.

29. Згідно п. З, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом від 18 листопада 2005 року № 383 Міністерства праці та соціальної політики України (надалі Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.

30. Отже, з аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що довідку, передбачену п. 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати лише у разі відсутності трудової книжки чи відсутності в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

31. Як свідчать матеріали справи, позивачем надано УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_2 має пільговий стаж за Списком № 1 - більше 10 років. Крім того, робоче місце позивача та умови його праці у спірний період не змінювалися, що підтверджується результатом атестації робочих місць від 12 лютого 1995 року № 28 та не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується і те, що посада на якій працював позивач з 05 травня 1984 року по 04 лютого 1994 року на підприємстві, належить до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) , постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року.

32. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2014 року № К/800/33215/14, К/800/17856/14 судом встановлено, що ВАТ "Запорізький арматурний завод" виникло на базі Запорізького арматурного заводу, який на той час входило до складу ВО "Запоріжпромарматура" (ЗВО "Арматуробудування") на підставі наказу Мінмашпрома від 28 січня 1994 року № 104 і вже з 1994 року Запорізький арматурний завод продовжив свою діяльність як самостійне державне підприємство, у подальшому як ВАТ "Запорізький арматурний завод", яке на сьогодні володіє всіма архівними документами.

Відповідно до архівної довідки державного архіву Запорізької області від 04 липня 2011 року документи з особового складу ВО "Запоріжпромарматура" ВАТ "Запорізький арматурний завод" збереглися повністю в архіві відкритого акціонерного товариства.

33. Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано факт того, що позивач весь спірний період працював на одному й тому ж підприємстві. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вичерпав всі можливості отримання уточнюючої довідки у ПАТ "Запорізький арматурний завод", яке згідно висновків вищевказаного судового рішення Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2014 року володіє всіма архівними документами, але з невідомих підстав відмовляється визнавати вказані обставини та видати працівникам відповідні довідки, які б підтверджували пільговий стаж або його відсутність.

34. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки позивачем разом із заявою надано трудову книжку із зазначенням в ній відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним.

35. Слід зазначити, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, який оскаржує судові рішення та зазначає про відсутність відомостей про зайнятість позивача повний робочий день, в порушення вимог ст. 71 КАС України, таких доказів суду не надав.

36. Вимоги позовної заяви про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів також вважає обґрунтованими, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні пенсії за Списком № 1.

37. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів зазначає, що, по-перше, вони дублюють позицію Пенсійного органу, викладену в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, по-друге, всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

39. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.