15/77 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 16.03.2009 Прийняття

У лютому 2008 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1. звернулась до господарського суду з позовом до Бахмацького районного споживчого товариства про стягнення 15492грн. заборгованості за договором підряду №7 від 23.05.2007р., 1425,83грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 04.06.2007р. по 31.01.2008р., 524,81грн. -3% річних за період з 04.06.2007р. по 01.02.2008р. та 2621,92грн. -інфляційних нарахувань з липня по грудень 2007р., всього на суму 20064,56грн.

21.02.2008р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому вказав, що 19.02.2008р. відповідач перерахував йому основного боргу на суму 2978грн., та просив суд стягнути з відповідача 12514грн. боргу, 1533,18грн. пені за період 04.06.2007р. по 21.02.2008р., 549,77грн. -3% річних за період з 04.06.2007р. по 21.02.2008р., 3071,19грн. -інфляційних нарахувань за період з липня 2007р. по січень 2008р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008р. у справі №15/77 (суддя Федоренко Ю.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 2978грн. боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України; позов задоволено частково; стягнуто з Бахмацького районного споживчого товариства на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. 12514грн. боргу, 1274,69грн. інфляційних, 1121,19грн. пені, 404,55грн. 3% річних, 183,92грн. державного мита та 107,58грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.; в решті позову відмовлено; стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. в доход Державного бюджету 5,82грн. державного мита.

В частині задоволення позову рішення мотивовано доведеністю вимог позивача про несплату відповідачем вартості фактично виконаних робіт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. у справі №15/77 (колегія суддів у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів: Шипко В.В., Іваненко Я.Л.) у задоволенні апеляційної скарги Бахмацького районного споживчого товариства відмовлено; рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008р. у справі №15/77 змінено, виключивши з резолютивної частини рішення частину 1, якою припинено провадження у справі в частині стягнення 2978грн. боргу, та частину 4, якою стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1в доход Державного бюджету України 5,82 грн.; частини 2 та 3 рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008р. у справі №15/77 викладено у такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Бахмацького районного споживчого товариства на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_112514грн. боргу, 1274,69грн. інфляційних втрат, 1121,19грн. пені, 404,55грн. 3% річних, 182,92грн. державного мита та 102,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити."

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення 12514грн. боргу, 1274,69грн. інфляційних втрат, 1121,19грн. пені, 404,55грн. 3% річних, 182,92грн. державного мита та 102,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, Бахмацьке районне споживче товариство, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 21.02.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. у справі №15/77 та прийняти нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті - 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Бахмацькою районною спілкою споживчих товариств (замовник) та Фізичної особою -підприємцем ОСОБА_1. (підрядник) укладено договір підряду №7 від 23.05.2007р., відповідно до якого підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами передбачені кошторисом ремонтні роботи магазину в с.м.т. Батурин з матеріалу замовника, здає в обумовлений строк об'єкт замовнику.

За договірними умовами визначеними сторонами в пунктах 2.1, 2.2, 2.3 договору, договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, складає 221114грн. і формується згідно державних будівельних норм України; договірна ціна робіт є твердою; у разі збільшення обсягів робіт чи виникнення нових робіт, не передбачених даним кошторисом, за домовленістю обох сторін складається додаткова угода.

В п. 4.1 договору, визначено, що замовник на початку виконання робіт перераховує аванс у розмірі 30% згідно кошторисної документації на розрахунковий рахунок підрядника. На виконання цього пункту договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача 45000грн., що підтверджується банківською квитанцією від 04.06.2007р.

За умовами визначеними в пунктах 4.2, 4.3 договору наступні розрахунки проводяться замовником за фактично виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт: остаточний розрахунок здійснюється замовником за фактично виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт (форма № KБ-2в) і довідки вартості робіт (форми № КБ-3) протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта приймання робіт.

В п. 6.1.2 договору сторони визначили, що підрядник зобов'язався виконати за додаткову оплату роботи, які можуть виникнути при виконанні основних робіт, з оформленням відповідної додаткової документації до даної угоди.

Бахмацька райспоживспілка без зауважень прийняла виконані роботи згідно актів прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форма КБ-3 за липень на суму 189547грн. та на суму 38589грн., за вересень на суму 5492грн., всього на загальну суму 233628грн. Вказані довідки та акти підписані повноважними представниками сторін.

З банківських виписок судами встановлено, що відповідач частково оплатив виконані роботи на суму 173136 грн.

Всього відповідачем до подачі позову оплачено з урахуванням авансу 218136грн. за виконані підрядні роботи.

З платіжного доручення №41 від 19.02.2008р. суди попередніх інстанцій встановили, що після подання позову відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 2978грн.

З урахуванням зазначеного, суди дійшли висновку, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не оплачено позивачу вартості виконаних підрядних робіт на суму 12514 грн., які виконані з перевищенням кошторису.

Відповідно до ч.3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлене законом.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору між сторонами передбачено оплата вартості виконаних підрядних робіт після підписання сторонами актів прийняття виконаних робіт та довідок про їх вартість, із зазначенням, що вказані документи підписані сторонами і відповідач не зробив заяв підрядникові щодо відступу позивачем від умов договору в частині перевищення твердого кошторису.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 193 ГК України, дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу на суму 12514 грн.

Враховуючи договірні умови визначені сторонами в п.7.2 договору та приписи визначені статтею 549 ЦК України, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що пеня в сумі 1274,69грн. за період з 11.08.2007р. по 21.02.2008р. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи вказаної норми матеріального права, судами також були задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 404,55грн. процентів річних та 1274,69грн. втрат від інфляції за період прострочення сплати боргу.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та процентів річних, місцевий та апеляційний господарські суди вказали на неправильне визначення позивачем періоду стягнення з 04.06.2007р. по 11.08.2007р., оскільки умовами договору не передбачено сплати штрафних санкцій замовником у разі прострочення оплати авансу, із зазначенням, що, у даному випадку, відповідач, як замовник підрядних робіт не користувався чужими коштами.

Переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області 01.02.2008р. з позовом про стягнення з Бахмацького районного споживчого товариства на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_115492грн. боргу, 2621,92грн. інфляційних, 1425,83грн. пені, 524,81грн. 3% річних. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що в подальшому, позивач, 21.02.2008р., звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про уточнення позовних вимог, в якому зазначив, що 19.02.2008р. відповідач у справі перерахував на поточний рахунок позивача 2978грн., у зв'язку з чим сума основного боргу складає 12514грн. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач згідно з клопотанням про уточнення позовних вимог від 21.02.2008р. просив стягнути з відповідача 12514грн. боргу, 3071,19грн. інфляційних, 1533,18грн. пені, 549,77грн. 3% річних, загальна сума позовних вимог складає 17668,14грн.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що стягнення 2978грн., сплачених відповідачем 19.02.2008р. в ході розгляду спору, не входить до предмету спору та до складу позовних вимог, оскільки позивач клопотанням про уточнення від 21.02.2008р., зменшив свої позовні вимоги на вказану суму.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважав, що у суду першої інстанції не було підстав розглядати позовну вимогу про стягнення з відповідача 2978грн. та припиняти провадження в частині вказаних позовних вимог, оскільки такі вимоги були зняті самим позивачем.

Водночас апеляційним господарським судом зазначено, що за розгляд справи судом першої інстанції з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито у розмірі 153,14грн. та 102,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також суд апеляційної інстанції вказав, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито у розмірі 29,78грн., тобто 1 % від суми 2978грн., сплаченої відповідачем у ході розгляду спору судом першої інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір в цій частині виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому господарський суд має право покласти на нього державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст.- 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обгрунтованих доводів про порушення норм процесуального права при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано. Решта доводів викладених у касаційній скарзі зводиться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Викладені скаржником у касаційній скарзі доводи не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.