185/1724/17(2-а/185/184/17) Про визнання протиправними дії УПФУ щодо відмови в призначенні пенсії за віком щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, зобов'язання УПФУ призначити особі пенсію за віком - 19.12.2018 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (суддя Палюх Т. Д.) від 06 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Головко О. В., Ясенової Т. І., Суховарова А. В.) від 13 червня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні з 09 лютого 2017 року пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) з урахуванням ч. 2 ст. 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 09 лютого 2017 року відповідно до ст. 26 з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, на передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією;

- стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пільгову пенсію по Списку № 1 зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ). У зв'язку з досягненням пенсійного віку в лютому 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV. Відмову відповідача у призначенні та перерахуванні за його заявою пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з посиланням на те, що пенсія за віком йому вже призначена, вважає протиправною.

3. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі; стягнути з Державного бюджету України судовий збір, а саме: у розмірі 551,20 грн. - за звернення до суду з адміністративним позовом, 704 грн. - за звернення до суду з апеляційною скаргою, 768 грн. - за розгляд касаційної скарги.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 31 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області найшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 185/1724/17(2-а/185/184/17) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та з 04 березня 1996 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

12. Після досягнення пенсійного віку, у лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити пенсію відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

13. Листом від 13 лютого 2017 року № 3003/07/18 Павлоградське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повідомило позивача про відсутність правових підстав для повторного призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки йому вже призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ), яка 01 січня 2004 року була обчислена за нормами Закону № 1058-ІV (1058-15) .

14. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) . Оскільки позивачу раніше призначено вказаний вид пенсії, що виключає його повторне призначення.

16. До такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли виходячи з того, що чинним законодавством передбачено такий вид пенсії, як пенсія за віком, яка призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , яким додатково передбачено лише певні пільги щодо призначення вказаного виду пенсії (зниження віку, з якого призначається пенсія) залежно від наявності спеціального стажу роботи.

17. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) звернувся вперше, адже і порядок обчислення, і умови призначення загальної пенсії за віком при досягненні 60 річного віку відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) суттєво відрізняються від порядку обчислення пенсій за віком відповідно до Закону № 1788-ХІІ (1788-12) ;

- судами попередніх інстанцій не враховано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року у справі № 263/6512/15-а та правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а;

19. Також посилаючись на практику Європейського суду з прав людини позивач зазначає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV є прямим обмеженням його прав на отримання відповідного розміру пенсії.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої робот, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

24. Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

25. Статтею 27 Закону № 1058 встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058.

26. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 01 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

27. Згідно ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

28. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

29. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

31. Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

32. Згідно з положеннями ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

33. Відповідно до положень Закону № 1788-XII (1788-12) може бути призначена пенсія за вислугу років.

34. Отже, чинним законодавством передбачено чотири види пенсій.

35. Водночас, як слідує з аналізу наведених норм, переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону № 1058 або положеннями Закону № 1788-XII (1788-12) .

36. Як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058.

37. Відтак, оскільки заява позивача до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень ст. 40 Закону № 1058-IV, в тому числі із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

38. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року (справа № 336/368/16-а (2-а/336/59/16)), від 03 квітня 2018 року (справа № 753/8128/16-а), від 24 квітня 2018 року (справа № 185/1391/17 (2-а/185/153/17)).

39. Посилання позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі було переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1788-XII (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком за Законом № 1058-IV (1058-15) , тоді як предметом спору у справі, що розглядається є переведення з пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на пенсію за віком на загальних підставах, що фактично є повторним призначенням пенсії за віком.

40. Безпідставними є також посилання позивача у касаційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року у справі № 263/6512/15-а, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновки цього суду, висловлені у вказаному судовому рішенні щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не створюють обов'язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших справ. Провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.

41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

42. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

45. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 185/1724/17(2-а/185/184/17) залишити без змін.