599/671/17 Про зобов'язання провести особі перерахунок пенсії за віком - 19.12.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_2 до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Затолочного В. С., Бруновської Н. В., Матковської З. М.) від 27 липня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії;

- зобов'язати Козівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_2 з 03 січня 2016 року перерахунок пенсії з урахуванням визначеного усередненого показника заробітної плати - 3263,44 грн., тобто за 2013 - 2015 роки.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що при призначенні йому пенсії з 03 січня 2016 року, відповідачем враховано показник середньої заробітної плати за 2012- 2014 роки, у той час як такий показник повинен був братися за 2013- 2015 роки.

3. Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 04 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, а постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 17 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли додаткові пояснення позивача до касаційної скарги.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 22 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. Станом на 19 грудня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Козівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області з 03 січня 2016 року ОСОБА_2 призначена пенсія за віком, згідно його заяви, поданої 23 грудня 2015 року. При розрахунку розміру пенсії позивача Козівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області застосовано показник середньої заробітну в цілому в Україні за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 21012-2014 року, що складає 2960,62 грн.

14. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо врахування при розрахунку розміру пенсії показника середньої заробітної плати за 2012- 2014 роки, замість 2013- 2015 років, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) відповідач був зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, яка призначена йому з 03 січня 2016 року, з розрахунку показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2013- 2015 роки, в розмірі 3263,44 грн.

16. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначав, що особам, які звертаються за призначенням пенсій з початку 2016 року, пенсії мають призначатися із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2013- 2015 роки.

17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскільки заява про призначення пенсії подана позивачем 23 грудня 2015 року, то показник заробітної плати повинен був братися за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012 - 2014 роки.

18. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник вказує, що дійсно із заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 23 грудня 2015 року, однак всі дії щодо розрахунку та нарахування його пенсії, проводилися відповідачем виключно у 2016 році.

20. Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що пенсія йому мала б бути призначена із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2013- 2015 роки.

21. Також скаржник вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було допущено порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який, є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

25. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

27. Водночас, порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії визначено ст. 40 Закону № 1058-IV, абзацом 4 ч. 2 ст. 40 якого передбачено, що для обчислення пенсії береться середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

28. Аналіз наведених норм свідчить про те, що показник середньої заробітної плати при призначенні пенсії залежить від дати звернення за призначенням пенсії, тобто подання відповідної заяви до пенсійного органу.

28. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, заява про призначення пенсії подана позивачем 23 грудня 2015 року.

29. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії у 2015 році, то показник заробітної плати повинен був братися за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2012- 2014 роки.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

31. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

34. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі № 599/671/17 залишити без змін.