Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У вересні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 28 510,58 грн., з яких –16 468,93 грн. –вартість повернутих відповідачу неякісних поліетиленових пакетів, 2 346 грн. –витрати за проведення випробування зразків поліетиленових пакетів, 1315,6 грн. –вартість дефектних, непридатних до використання поліетиленових пакетів, 1 073,16 грн. –пеня, 82,34 грн. –штраф, 32,84 грн. –інфляційні втрати, 133,65 грн. – 3% річних, 79,4 грн. –збитки внаслідок розриву пакета, 6 978,56 грн. –витрати на оренду площі, де зберігаються дефектні пакети.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2008 р. (суддя Гребенюк Н.В.) в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 193 суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 01.03.2007 р. між сторонами було укладено договір № 01/03/1-07 (далі –договір), за яким відповідач зобов’язався виготовити, поставити та передати у власність позивача пакети поліетиленові.

24.07.2007 р. на виконання умов договору відповідач передав позивачеві 203 000 штук поліетиленових пакетів на загальну суму 40 600,81 грн., що підтверджується актом приймання-передачі готової продукції від 24.07.2007 р. та накладною № РН-2307 від 24.07.2007 р. (а.с. 17, 96).

07.09.2007 р. відповідно до п.6.5 договору позивач повідомив відповідача про необхідність направлення представника для підписання акта про кількість неякісної продукції.

В подальшому на підставі договору на проведення робіт № 131 від 18.02.2008 р. ВАТ "Укрпластик" було проведено випробування зразків пакетів поліетиленових, виробник ПП "ХПП".

Згідно протоколу випробувань від 18.03.2008 р. пакети поліетиленові не відповідають вимогам додатку №1 до договору № 01/03/1-07 від 01.03.2007 р. за показниками "товщина" та "геометричні розміри пакетів" (а.с. 22-24).

16.04.2008 р. за участю представників ПП "ХПП" Мартинової І.В. та Осипової Н.О. було складено акт про кількість дефектної продукції, згідно якого на огляд було представлено 156 106 штук пакетів. В результаті огляду було виявлено дефектної, непридатної до реалізації продукції 78 456 штук, не оглянуто 62 000 штук (а.с.24).

Згідно з п.6.6 договору у випадках належним чином підтвердженої претензії щодо якості продукції виконавець (відповідач) відшкодовує вартість дефектної продукції грошовими коштами чи іншою продукцією за домовленістю сторін. При цьому повернення дефектної продукції виконавцю обов’язкове.

На виконання вказаної вимоги позивач 28.05.2008 р. за накладною на повернення № 7353 повернув відповідачеві 82 343 штук пакетів поліетиленових на загальну суму 16 468,93 грн. (а.с.25).

Згідно п.6.7 договору виконавець зобов’язується розглянути претензію замовника протягом п’яти робочих днів і здійснити узгоджену з замовником компенсацію протягом 10 робочих днів з моменту такого узгодження.

На час розгляду справи в суді така компенсація здійснена не була.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем при прийнятті продукції за якістю були порушені вимоги Інструкції "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", оскільки складений 16.04.2008 р. акт про кількість дефектної продукції не відповідає вимогам сказаної Інструкції.

Таким чином, ним не доведені позовні вимоги відповідно до правил ст. 33 ГПК України, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та договору, укладеного між сторонами.

Зокрема, відповідно до пунктів 6.6, 6.7 договору обов’язок відповідача відшкодувати вартість дефектної продукції випливає з факту її одержання ним.

Такий факт підтверджується накладною на повернення № 7353 від 28.05.2007 р. і суд не навів правових норм, на підставі яких відповідач не повинен повертати позивачу вартість цих поліетиленових пакетів.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати обставини справи, зокрема, чим підтверджується дефектність ще 6 578 штук пакетів, за які позивач просить стягнути 1 315,60 грн., чи були вони повернуті відповідачу, якими нормами договору передбачено штраф та пеню за поставку неякісної продукції, які позивач також просить стягнути, які докази свідчать про суборенду позивачем площі саме для зберігання неякісних поліетиленових пакетів, з якого моменту розпочалася прострочка відповідачем оплати за повернуту дефектну продукцію, та, відповідно, у якому розмірі він має сплатити позивачу 3% річних та інфляційні втрати згідно з вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України. В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "Вест Лайн" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 р. у справі за № 55/211-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.