Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У вересні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання терміну дії договору оренди не поновленим на строк, раніше встановлений договором та виселення відповідача з нежилого приміщення площею 61,3 м2, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Дніпроводська,12, к.2.

В подальшому уточнив позовні вимоги та просив виселити відповідача зі спірного приміщення (а.с.52-53).

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.11.2008 р. (суддя Літвінова М.Є.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р. (головуючий –Гарник Л.Л., судді –Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду м.Києва від 03.11.2008 р. частково скасовано.

Позов задоволено частково. Виселено фізичну особу –підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення площею 61,3 м2, розташованого в м.Києві по вул. Дніпроводська,12, к.2. В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2009 р., залишивши в силі рішення господарського суду м.Києва від 03.11.2008 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Спірні відносини між сторонами виникли щодо оренди нежилого приміщення площею 61,3 м2, розташованого в м.Києві по вул. Дніпроводська,12, к.2, після закінчення строку укладеного між сторонами 16.07.2005 р. договору оренди №5.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує "користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 08.07.2008 р. позивач повідомив відповідача листом № 1504/12 про припинення з 12.07.2008 р. дії договору оренди та необхідність повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі у строк до 20.07.2008 р., тобто в даному випадку укладений між сторонами договір оренди припинився.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки після одержання повідомлення про припинення договору оренди відповідач не звільнив орендоване приміщення, то суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність його виселення із займаного приміщення.

Відмова місцевого господарського суду в задоволенні позову на підставі ч.1 ст. 777 ЦК України, в силу якої наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, та обгрунтування цією ж нормою в касаційній скарзі необхідності скасування постанови апеляційної інстанції, є помилковими, оскільки вказана норма застосовується у випадку укладення наймодавцем договору найму з іншою особою, а не наймачем. Але не встановлює право наймача вимагати від наймодавця укладення відповідного договору, якщо той не виявляє наміру укладати договір найму (оренди) цього майна взагалі.

У справі відсутні будь-які докази про укладення позивачем договору оренди на спірне приміщення з іншою особою.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 р. у справі за № 35/459 –без змін.