Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У лютому 2008 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 10.09.2001 р. він придбав у дочірнього підприємства "Екопласт" ТОВ "Будтехнологія" (далі –відповідач-1) нежилий будинок загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1, та був переданий йому відповідно до п.4 договору за актом прийому –передачі від 12.09.2001 р.

04.01.2007 р. він передав ДП "Екопласт" ТОВ "Будтехнологія" частину вказаного приміщення площею 55 м2 у тимчасове платне користування за договором найму нежилого приміщення.

Проте, після закінчення строку договору –04.01.2008 р. відповідач відмовився звільнити займане приміщення, посилаючись на те, що позивач не є власником нежилого приміщення, оскільки в нього відсутній правовстановлюючий документ і право власності не зареєстроване.

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (далі –відповідач-2) відмовило у реєстрації права власності на спірний будинок, посилаючись на те, що правовстановлюючий документ –договір купівлі-продажу від 10.09.2001 р. не оформлений належним чином, а тому просив визнати за ним право власності на нежилий будинок загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1 та зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвати за ним право власності на цей будинок.

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.03.2008 р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено.

Визнано право власності приватного підприємства "Н.С. Бізнес" на нежиле приміщення загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1, та зобов’язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвати право власності приватного підприємства "Н.С. Бізнес" на вказане приміщення.

В касаційній скарзі ТОВ "ІПЕТ ЮКРЕЙН", посилаючись на те, що в натурі існує лише одна будівля за адресою: м. Київ, вул. І. Кудрі, 1/141, а будівлі за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська,141/1 як окремого об’єкту не існує, а на підставі оскаржуваного рішення позивач зайняв належне скаржнику за договором купівлі-продажу від 20.01.1998 р., зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації 13.02.1998 р. за № 52-з приміщення, позбавивши його прав власника, просить скасувати рішення, як таке, що стосується прав і обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі, а також постановлене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представника заявника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення між позивачем та відповідачем-1 договору купівлі-продажу від 10.09.2001 р., яким позивач обгрунтовує своє право власності на спірне приміщення, право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тобто, право власності –це речове право і воно існує остільки, оскільки є річ (об’єкт), щодо якого воно виникло.

Між тим, визнаючи за позивачем право власності на нежиле приміщення загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1, суд в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з’ясував питання наявності вказаного приміщення в натурі, адже в матеріалах справи відсутні будь-які документи, зокрема, технічний паспорт, виготовлений бюро технічної інвентаризації, які б підтверджували факт існування за вказаною адресою, розміри спірного приміщення.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно з ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

На підтвердження правомірності набуття права власності на нежиле приміщення загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1, позивач надав суду копії договорів купівлі-продажу від 10.09.2001 р., за яким він купив вказане приміщення у дочірнього підприємства "Екопласт" ТОВ "Будтехнологія" та від 10.09.1997 р., за яким дочірнє підприємство "Екопласт" ТОВ "Будтехнологія" придбало вказане приміщення у ТОВ виробничо-комерційний центр "Алькор Лтд".

Вказані договори не були нотаріально посвідчені.

Також з матеріалів справи не вбачається, що судом відповідно до вимог ст. 36 ГПК України досліджувались оригінали вказаних договорів.

Серед переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, визначеного в додатку №1 до Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995, № 56 (чинних на час укладення договору від 10.09.1997 р.), відсутні нотаріально не посвідчені договори купівлі-продажу.

Згідно з 2.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 (далі –Тимчасове положення) при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається також довідка про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2), та витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.

Пунктом 3.3. Тимчасового положення передбачено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, зокрема, при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Отже, виходячи зі змісту вищевказаних норм та п.1 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначеного додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення, нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу від 01.09.2001 р. може розглядатись як правовстановлювальний документ лише в сукупності з документами, передбаченими пунктами 2.2, 3.3 Тимчасового положення.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд в мотивувальній частині рішення обгрунтував лише неправомірність відмови Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна в реєстрації права власності за позивачем на спірне приміщення.

При цьому питання правомірності набуття позивачем права власності на вказане майно залишилось поза увагою суду.

Крім того, висновок суду про неправомірність дій відповідача-2 щодо відмови у державній реєстрації права власності суперечить правовим нормам, на які суд посилається в обгрунтування свого висновку, адже і ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" містить як підставу для відмови у державній реєстрації випадок, коли подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, так і п.3.3 Тимчасового положення передбачає можливість відмови у державній реєстрації права власності, якщо не проведено первинної реєстрації прав власності та при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Слід зазначити, що відповідач-2 обгрунтовував свою відмову у державній реєстрації права власності відсутністю первинної реєстрації на вказаний будинок.

Ці обставини судом не спростовані.

Враховуючи викладене, судове рішення не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати від позивача докази щодо існування нежитлового приміщення загальною площею 325,5 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 141/1 окремо від приміщення за адресою: м. Київ, вул. І. Кудрі, 1/141, щодо якого заявник надав нотаріально посвідчений та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації 13.02.1998р. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від № 1/141 по вул. І. Кудрі в м.Києві площею 322 м2 від 20.01.1998 р., з якого вбачається, що і продавцям воно належало на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених першою Київською державною нотаріальною конторою 21.10.1996 р. за реєстровим № 17-1933, свідоцтво про право власності на нього, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації 14.09.1998 р. № 419-В, технічний паспорт на вказане приміщення, виготовлений 18.12.1996 р, технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування, виготовлений в 1998 р.

Також необхідно витребувати передбачені вищевказаними нормативними актами правовстановлюючі документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна і в залежності від їх наявності чи відсутності вирішити питання про правомірність набуття позивачем права власності на спірне приміщення та правомірність відмови відповідача-2 у здійсненні державної реєстрації права власності позивача на спірне приміщення.

В порядку ст. 24 ГПК України вирішити питання про залучення до участі у справі заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІПЕТ ЮКРЕЙН" задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва від 18 березня 2008 р. у справі за № 18/103 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.