Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 10.03.2009 №02.02-10/91, розгляд справи №12/112 господарського суду Рівненської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

Закрите акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нива" (далі –відповідач) про стягнення 1515461,00 грн. основної заборгованості за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи відповідно до договору підряду №13-06/2008 від 13.06.2008, 37980,01 грн. пені, 4802,53 грн. відсотків річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом даного спору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.11.2008 у справі №12/112 (суддя Крейбух О.Г.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1515461,00 грн., пеню у сумі 37980,01 грн., 3% річних у сумі 4802,53 грн., державне мито за подання позовної заяви у сумі 15582,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 у справі №12/112 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О., Якімець Г.Г., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Рівненської області від 07.11.2008 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 22 ГПК України; ст. ст. 638, 844 ЦК України, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи: умов договору підряду №13-06/2008 від 13.06.2008 (пункт 1.4), в актах приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідках про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 йде посилання на договір від 14.06.2008, не досліджено додаткової угоди №2 про внесення доповнень до договору підряду, відповідно до якої збільшувалась вартість робіт.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 (Рівність перед законом і судом) та 43 (Змагальність) ГПК України (1798-12) .

Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Як в апеляційній, так і касаційній скаргах відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права –ст. 22 ГПК України, оскільки розгляд справи у місцевому господарському суді відбувся без участі його повноважного представника, який не прибув у судове засідання через несвоєчасне отримання ухвал місцевого господарського суду (про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушення місцевим господарським судом процесуальних прав відповідача щодо забезпечення його належного повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд вчинив усі необхідні та достатні дії, спрямовані на забезпечення належного повідомлення сторін, зокрема, відповідача про час та місце розгляду справи з метою надання їм можливості направити своїх повноважних представників для захисту своєї правової позиції.

Так, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного господарського суду, що принципового значення у даному випадку, для встановлення факту належного повідомлення сторін, набуває дотримання господарським судом вимог ст. 87 ГПК України, відповідно до яких рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи те, що ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі від 01.10.2008 та ухвала про відкладення розгляду справи від 28.10.2008 були надіслані відповідачу 02.10.2008 та відповідно 29.10.2008, тобто в межах визначеного законодавством строку, можна констатувати факт належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань з розгляду спору, що виник між сторонами.

В свою чергу, суд касаційної інстанції вважає за необхідне довести до відома відповідача, що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Щодо розгляду спору по суті заявлених позивачем позовних вимог судами попередніх судових інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає наступне.

Предметом спору, що виник між сторонами, є неналежне виконання відповідачем, за договором замовником, умов договору підряду №13-06/2008 від 13.06.2008 в частині здійснення розрахунків за виконані позивачем, за договором підрядником, робіт, обумовлених сторонами при вступі у договірні відносини підряду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем виконано робіт на загальну суму 2129292,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, складених та підписаних представникам обох договірних сторін.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, сторони у договорі підряду погодили умову –пункт 2.1, за якої розрахунки проводяться замовником з підрядником за фактично виконані будівельно-монтажні роботи на підставі об'ємів виконаних робіт згідно з актами ф-2 та ф-3 протягом п'яти банківських днів після їх підписання сторонами.

За таких умов, судами зроблено правильний висновок, що відповідач, прийнявши від позивача роботи згідно з актами за формами КБ-2в та КБ-3 відповідно на загальну суму 2129292,00 грн., повинен був їх оплатити впродовж п'яти банківських днів, після їх підписання.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені заперечення відповідача щодо неповного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та невідповідності об'ємів робіт, передбачених кошторисами та актами виконаних робіт (в той же самий час у касаційній скарзі відповідач заперечує погодження ним кошторису), оскільки дії відповідача з підписання актів виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт, роблять дані заперечення відповідача юридично неспроможними.

Розглянувши твердження відповідача, що в усіх актах йде посилання на договір від 14.06.2008 (у касаційній скарзі відповідач також посилається на дані обставини), суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що це є опискою, оскільки в актах зазначено дійсний номер договору №13-06/2008 і найменування будівництва, яке співпадає з предметом договору підряду №13-06/2008 від 13.06.2008.

При цьому, доводи касаційної скарги в цій частині спростовуються також і тим, що відповідач відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України не посилається на докази, які б свідчили про існування між сторонами інших договірних відносин у цьому ж проміжку часу, на тому ж самому об'єкті будівництва та не були досліджені судами попередніх судових інстанцій.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановивши, що відповідачем розрахунки за виконані роботи проведено несвоєчасно та не в повному обсязі лише на суму 613831,00 грн., судами попередніх судових інстанцій обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення основної суми заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Також судами на підставі п. 8.2 договору підряду №13-06/2008 від 13.06.2008, яким передбачено відповідальність замовника (відповідача) у разі несвоєчасного проведення розрахунків у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення пені та відсотків річних.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нива" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 07.11.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 у справі №12/112 –без змін.