Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008р.

у справі №21/169-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дочірнього підприємства "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром-Н"

про стягнення 101 428,55грн.

за участю представників:

ДП "Технодім" ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" –Дубик В.Я.;

ТОВ "Стальпром-Н" – не з’явилися

Дочірнє підприємство "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром-Н" 101 428,55грн., у т.ч. 87 327,62грн. основної заборгованості, 1 184,30грн. процентів та 12 916,63грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з 10.12.2007р. по 22.05.2008р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання відповідно до умов договору купівлі-продажу №52/1 від 22.06.2007р., а саме недопоставив товар на суму 87327,62грн., передплата за який здійснена 29.06.2007р. При цьому, як стверджує позивач, його вимога про поставку такого товару або повернення передплати за нього, яка направлена 25.11.2007р., відповідачем не виконана протягом 7 днів з моменту її отримання (а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем зменшено розмір заявлених ним вимог. Так, відповідно до заяви від 08.07.2008р. позивач просив стягнути з відповідача 37 327,62грн. основної заборгованості, 1184,30грн. процентів, 12 916,63грн. збитків від інфляції (а.с.29-30).

Заявою від 10.08.2008р., позивач підтримав заявлені ним вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 12 916,63грн. та 1184,30грн. процентів. При цьому, позивач повідомив, що відповідач перерахував основну заборгованість у повному обсязі (а.с.52).

Відповідач у справі – ТОВ "Стальпром-Н" у відзиві на позов заявлені вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та процентів відхиляє з тих підстав, що:

- сторонами виконані взаємні зобов’язання;

- договір купівлі-продажу від 22.06.2007р. №52/1 не передбачає строку повернення грошових коштів та сплату збитків від інфляції, процентів (а.с.55-56).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008р. у задоволені позову відмовлено (а.с.66).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем виконані зобов’язання з поставки товару на суму 207382,63грн.;

- не надано доказів узгодження поставки товару на суму 87 327,6грн.;

- строк поставки не встановлений;

-позивачем не надано доказів звернення з вимогою про поставку визначеного товару;

-основний борг погашений відповідачем до звернення до суду з даним позовом, у зв’язку з чим є немотивованими вимоги про його стягнення з відповідача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. рішення господарського суду від 09.09.2008р. залишено без змін (а.с.97-98).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Технодім" ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та процентів задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.103-105).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача повернути суму попередньої оплати за товар, який ним непоставлений, а також сплатити проценти, нараховані на суму неповернутої попередньої оплати та збитки від інфляції.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.

22.06.2007р. між сторонами у справі –ТОВ "Стальпром-Н" та ДП "Технодім" ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" укладено договір №52/1 купівлі-продажу.

За умовами вказаного договору, ТОВ "Стальпром-Н" взяло на себе зобов’язання передати у власність позивача –ДП "Технодім" ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" товар у номенклатурі, в кількості та по цінах, вказаних у специфікаціях, а позивач - зобов’язувався його прийняти та оплатити на умовах договору.

Зокрема, умовами договору передбачено здійснення попередньої оплати у розмірі 100% кожної узгодженої партії товару (п.6.3 договору).

Як встановлено судами, на виконання умов зазначеного договору, позивачем перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 294710,25грн. платіжним дорученням №849 від 27.06.2007р. При цьому, встановлено, що відповідачем передано позивачу товару на суму 207 382,63грн.

До вирішення спору по суті заявлених вимог, відповідач перерахував позивачу 87 327,62грн. –суми, на яку товар поставлений не був.

Відмовляючи у позові у цій частині, суд першої інстанції, що підтримано апеляційною інстанцією, виходив з того, що вказана сума перерахована до звернення позивача до суду з даним позовом у період з 29.05.2008р. по 09.07.2008р.. Однак, такий висновок суду першої інстанції є хибним.

Так, висновку про те, що даний позов подано позивачем лише 21.06.2008р. суд першої інстанції дійшов не дослідивши конверт та опис вкладення у цінний лист, прийнятий відділенням зв’язку №39 м. Львова 27.05.2008р. для відправлення господарському суду Дніпропетровської області, які долучені до матеріалів справи (а.с.26,27).

При цьому, враховуючи, що внаслідок перерахування спірної суми між сторонами у цій частині спір вичерпано до прийняття рішення судом, зазначені вимоги не підлягали розгляду по суті, а провадження у справі мало бути припинено судом на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи зазначені обставини, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008р. щодо відмови у позові в частині стягнення 87 327,62грн. та зазначене рішення у відповідній частині підлягають скасуванню з припиненням провадження у зазначеній частині позову.

Заявлені вимоги в частині стягнення збитків від інфляції, процентів, вірно визнані судами такими, що не підлягають задоволенню.

Так, вищевказаний договір визначає лише загальні умови поставки товару, при цьому, із змісту його умов вбачається, що конкретні умови поставки окремих партій товару узгоджуються додатково сторонами.

Кількість, ціна та асортимент товару, за який внесено попередню оплату позивачем у сумі 87 32762грн., строк його поставки фактично узгоджений не був, враховуючи наступне.

Так, виставлення рахунку-фактури №550 від 27.06.2007р., у якому визначено асортимент товару, його кількість, та ціна такого товару, а також оплата такого рахунку свідчить про узгодження умов поставки на суму 294710,25грн., однак, лише на момент оплати відповідного рахунку, виходячи з наступного.

В силу ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозиція укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Така пропозиція має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Рахунок-фактура №550 від 27.06.2007р., виставлений ТОВ "Стальпром-Н", містить умови, які є істотними для договору поставки, що є різновидом купівлі-продажу, а саме предмет поставки, ціна товару, його кількість.

Зазначена пропозиція була прийнята позивачем –ДП "Технодім" ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" шляхом вчинення конклюдентних дій –оплати такого рахунку, що узгоджується з положеннями ч.2 ст. 642 ЦК України. При цьому, оплата рахунку здійснена протягом вказаного у рахунку-фактурі строку.

Так, за змістом вказаної норми, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, фактично між сторонами була узгоджена поставка певної партії товару. Однак, подальші дії сторін свідчать про зміну умов такої поставки, що підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанції специфікаціями, що підписані сторонами, які підтверджують досягнення сторонами у подальшому згоди щодо зміни умов поставки (асортимент інший, кількість товару інша тощо).

Таким чином, є правильним висновок судів про узгодженість поставки лише на суму 207 382,63грн., про що свідчать підписані обома сторонами специфікації. При цьому, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено досягнення згоди щодо поставки на суму 87 327,62грн. товару, визначеного асортименту, кількості та за узгодженою ціною.

Враховуючи наведене, суди вірно дійшли висновку про відсутність факту виникнення у відповідача зобов’язання поставити визначений товар на таку суму, а, отже, і відсутність факту порушення зобов’язання (поставити певний товар), яке не виникло. Отже, є правильним твердження судів про те, що у відповідача не виникло зобов’язання, яке передбачено чч.2,3 ст. 693 ЦК України.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем не змінені підстави заявленого позову, якими, як вбачається з позову, є факт не виконання відповідачем зобов’язання з поставки товару, а не факт отримання грошових коштів без достатніх на те підстав (підстава, відповідно до якої кошти перераховані відповідачу –досягнення згоди щодо поставки певного товару, у подальшому відпала внаслідок досягнення домовленості щодо заміни відповідного зобов’язання іншим –поставкою товару іншого асортименту, кількості та загальної суми ), який тягне за собою виникнення зобов’язань, що передбачені ст. 1212 ЦК України, ч.2 ст. 1214 ЦК України.

Відповідне право позивача змінити підставу заявленого позову визначено ст. 22 ГПК України. Однак, таким правом позивач не скористався.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008р. в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції, процентів та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. про залишення відповідного рішення у вказаній частині без змін, не має.

В силу ст. 49 ГПК України, позивачу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача понесені судові витрати, а саме у зв’язку з: оплатою позову державним митом у розмірі 873,30грн., сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101,60грн.

Крім того, позивачу згідно з ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" належить повернути з державного бюджету частину сплаченого ним державного мита, а саме: у зв’язку з оплатою апеляційної скарги державним митом - 436,65грн., касаційної скарги –436,65грн.

Так, відповідно до п. "г" ч.2 ст.3 Декрету, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови із спорів майнового характеру державне мито справляється у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, а не загальної суми позову.

Як вбачається, рішення та постанова оскаржувались позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції та процентів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 80, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. щодо залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008р. у справі №21/169-08 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з Товариства "Стальпром-Н" на користь Дочірнього підприємства "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" 87 327,62грн., а також вказане рішення у відповідній частині скасувати.

Провадження у справі в частині вказаних вимог припинити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром-Н" на користь Дочірнього підприємства "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" в рахунок часткового відшкодування понесених витрат у зв’язку з оплатою позову державним митом - 873,30грн., сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 101,60грн.

4. Повернути Дочірньому підприємству "Технодім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Технобуд" з державного бюджету частину державного мита, сплаченого у зв’язку з оплатою апеляційної скарги державним митом - 436,65грн., касаційної скарги –436,65грн.

5.Доручити видати наказ на виконання п.3 та довідку на виконання п.4 резолютивної частини постанови господарському суду Дніпропетровської області.