818/806/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства внаслідок затримки платником податків граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за відповідний період - 13.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Русанової В.Б., суддів Присяжнюк О.В., Курило Л.В. від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 08 вересня 2008 року № 0004461503/0/66032 про сплату штрафу у сумі 49616,81 грн.; від 05 листопада 2008 року № 0006811503/0/83753 про сплату штрафу у сумі 58952 грн.; від 23 січня 2009 року № 0000531503/0/4854 про сплату штрафу у сумі 23556,94 грн.; від 28 квітня 2009 року № 0003531503/0/27920 про сплату штрафу у сумі 49904,70 грн.; від 28 квітня 2009 року № 0003541503/0/27921 про сплату штрафу у сумі 109562,62 грн.; 17 липня 2009 року № 0005771503/0/48267 про сплату штрафу у сумі 44145,72 грн.; 20 липня 2009 року № 0005781503/0/48525 про сплату штрафу у сумі 127014,52 грн.; 20 липня 2009 року № 0005791503/048526 про сплату штрафу у сумі 143602,77 грн.; 20 липня 2009 року № 0005801503/048524 про сплату штрафу у сумі 68638,13 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача фінансових санкцій спірними рішеннями є незаконним, оскільки висновок контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства внаслідок затримки платником податків граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за період з червня 2008 року по лютий 2009 року без дослідження фактичного спрямування коштів та сплачених сум є передчасним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задоволено частково. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року по справі № 818/806/15 скасовано. Позов Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач дізнався про наявність спірних рішень у 2009 році, в той час як звернувся до адміністративного суду із даним позовом лише у березні 2015 року, тобто поза межами строку, визначеного ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III (2181-14) (далі - Закон №2181-III (2181-14) ), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки позивач дізнався про наявність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду даної справи, й, відповідно, про порушення своїх прав лише в листопаді-грудні 2014 року, а тому цей адміністративний позов подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України, й підстави для залишення його без розгляду відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальні невиїзні перевірки дотримання Управлінням комунального майна Сумської міської ради вимог податкового законодавства, про що складено Акти № 8580/15-314/33525906 від 27 жовтня 2008 року, № 92/15-314/33525906 від 12 січня 2009 року, № 3195/15-314/33525906 від 24 квітня 2009 року, № 4785/15-314/33525906 від 06 січня 2009 року.

Податковим органом виявлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III (в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за червень-грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року), яким передбачено що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

На підставі вказаних Актів відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2008 року № 0004461503/0/66032 про сплату штрафу у сумі 49616,81 грн.; від 05 листопада 2008 року № 0006811503/0/83753 про сплату штрафу у сумі 58952 грн.; від 23 січня 2009 року № 0000531503/0/4854 про сплату штрафу у сумі 23556,94 грн.; від 28 квітня 2009 року № 0003531503/0/27920 про сплату штрафу у сумі 49904,70 грн.; від 28 квітня 2009 року № 0003541503/0/27921 про сплату штрафу у сумі 109562,62 грн.; 17 липня 2009 року № 0005771503/0/48267 про сплату штрафу у сумі 44145,72 грн.; 20 липня 2009 року № 0005781503/0/48525 про сплату штрафу у сумі 127014,52 грн.;- 20 липня 2009 року № 0005791503/048526 про сплату штрафу у сумі 143602,77 грн.; 20 липня 2009 року № 0005801503/048524 про сплату штрафу у сумі 68638,13 грн.

Вважаючи зазначені рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про пропуск заявником строку на звернення до суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 6 КАС України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) було внесено зміни до статті 99 КАС України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 цього Кодексу, зменшено з одного року до шести місяців.

Водночас частиною третьою згаданої статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже КАС України (2747-15) передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, що був чинний на момент виникнення спірних відносин, є Закон №2181-III (2181-14) .

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-III встановлював, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. У свою чергу строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Аналогічні положення щодо строку звернення до суду в межах встановленого 1095 днів строку давності містяться у статті 102 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що представник позивача ОСОБА_2, виконуючий обов'язки головного бухгалтера, отримала спірні податкові повідомлення-рішення в лютому, березні, липні 2009 року, про що свідчать її підписи на корінці податкових повідомлень-рішень та підтверджено службовою перевіркою на підприємстві й особистими поясненнями вказаної особи.

Наведене спростовує доводи позивача, що він дізнався про наявність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, й, відповідно, про порушення своїх прав лише в листопаді-грудні 2014 року.

За таких обставин, на думку Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про те, що надходження до суду даного позову позивача у березні 2015 року свідчить про пропуск строку, передбаченого законом, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих норм права.

Недотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду зумовлює застосування приписів статті 100 (155) КАС України (2747-15) , за змістом яких адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позивачем не наведено поважних причин (обставин), які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та загалом зумовили неможливість вчасного звернення з адміністративним позовом у строк, встановлених законом.

Згідно частини другої статті 49 КАС України (у згаданій вище редакції) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, у тому числі стосовно дотримання строку звернення до суду й недопущення при цьому невиправданих зволікань, а тому посилання позивача на неналежне вручення йому податкових повідомлень-рішень не є прийнятними.

За правилами частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.