Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р.

у справі №12/98 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон-2007"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

про стягнення 156 032,81грн.

та за

зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон-2007"

про стягнення 179 862,58грн.

за участю представників:

ТОВ "Кордон-2007" – Іваненко Л.С.;

ТОВ "Атем" – Менюк С.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон-2007" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" 156 032,81грн., у т.ч. 136 707,35грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 2260,94грн. процентів, 15 064,52грн. збитків, 2 000грн. витрат на оплату юридичної допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №3 від 01.05.2007р. в частині оплати послуг охорони у період травень-червень 2007р., грудень 2007р. в установлений таким договором строк. Крім того, позивач посилається на те, що 27.12.2007р. відповідач, не повідомивши в установлений договором строк –за 10 днів, припинив дію договору, що спричинило збитки у вигляді неотриманих доходів, оскільки товариство було позбавлено можливості внаслідок несвоєчасного повідомлення про розірвання договору, укласти договір з іншими особами (а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем збільшено розмір заявлених вимог. Так, відповідно до поданої заяви, яка надійшла до суду 26.06.2008р., позивач просить стягнути з відповідача - ТОВ "Атем" 169235,61грн., у т.ч. 148 203,12грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 3 367,97грн. процентів, 15 064,52грн. збитків, 2 600грн. витрат, понесених на оплату юридичної допомоги (а.с.43-44).

Відповідач у справі – ТОВ "Атем" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання за договором, що призвело до крадіжок матеріальних цінностей товариства та третьої особи –ТОВ "Будмедпром". Неналежне виконання умов договору позивачем, як стверджує відповідач, призвело до розірвання договору (а.с.63-65).

Відповідачем у справі –ТОВ "Атем" для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов до позивача –ТОВ "Кордон-2007" про стягнення збитків у розмірі 179 862,58грн.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором №3 від 01.05.2007р. про надання послуг охорони, ТОВ "Атем" понесло витрати, у зв’язку з відшкодування вартості викраденого майна ТОВ "Будмедпром", якому ТОВ "Атем" надавались службові приміщення, обладнання, інвентар, засоби зв’язку на період виконання підрядних робіт для товариства (а.с.53-55).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2008р. зустрічний позов прийнято для спільного його розгляду з первісним (а.с.58).

Позивач у справі –ТОВ "Кордон-2007" у відзиві на зустрічний позов, спростовуючи заявлені вимоги, просить у його задоволенні відмовити. При цьому, доводи відзиву позивача мотивовані тим, що відповідачем не доведено обставин, на які він посилається у зустрічному позові –порушення зобов’язань за договором ТОВ "Кордон-2007", оскільки:

- надані послуги з охорони прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти виконаних робіт, у яких зазначено про належне надання послуг охорони та відсутність претензій щодо якості та обсягу виконаних послуг за червень та жовтень 2007р., у період у який, як стверджує відповідач, мали місце крадіжки;

- розмір збитків визначено самостійно відповідачем, що звільняє ТОВ "Кордон-2007", відповідно до умов договору, від їх відшкодування;

- ТОВ "Кордон-2007" не приймало під охорону майно третьої особи –ТОВ "Будмедпром" ;

- обладнання на АТС відповідача не входило в об’єкт охорони за умовами дислокації до договору (а.с.59-61).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2008р. первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного –відмовлено. Відповідно до рішення суду з ТОВ "Атем" на користь ТОВ "Кордон-2007" стягнуто 118785грн. основної заборгованості, 29 418,12грн. збитків від інфляції, 3 367,97грн. процентів, 15 064,52грн. збитків, 2 600грн. витрат на оплату юридичної допомоги (а.с.112-115).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами факт порушення позивачем взятих на себе зобов’язань за договором. При цьому, факт належного виконання відповідних зобов’язань підтверджується актами, підписаними обома сторонами і які не містять претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволенні вимог первісного позову мотивовано тим, що:

- відповідач допустив порушення зобов’язань за договором в частині оплати наданих послуг, допустивши заборгованість у розмірі 118 785грн.;

- як особа, що допустила порушення грошового зобов’язання, відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та процентів, передбачених ст. 623 ЦК України;

- відповідачем заподіяні позивачу збитки у вигляді неотриманих доходів, внаслідок недотримання відповідачем умов договору в частині повідомлення про припинення дії договору за 10 днів;

- витрати на оплату юридичної допомоги є збитками відповідача, оскільки такі витрати ним понесені у зв’язку з порушенням зобов’язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р рішення господарського суд 15.05.2008р. залишено без змін (а.с.146-151).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Атем" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права (а.с.153-156).

Позивач у справі –ТОВ "Кордон-2007" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити в силі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі –ТОВ "Кордон-2007" та ТОВ "Атем" укладено договір №3 про надання послуг охорони, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов’язання щодо охорони об’єкта, визначеного у дислокаціях, яке полягає у недопущенні порушень правопорядку, а також несанкціонованих проникнень сторонніх осіб на територію, яка охороняється, а відповідач –оплачувати такі послуги відповідно до узгодженої вартості та на умовах, визначених даним договором та додатками до нього.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати послуг, наданих у травні-червні 2007р., грудні 2007р.

Заперечуючи щодо таких вимог позивача, відповідач посилався на неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за договором. При цьому, предметом зустрічного позову, який ґрунтується такими доводами, є виконання позивачем зобов’язання з відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов’язань за договором.

Вирішуючи зазначені спори у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не повно дослідив обставини, які входять до предмету доказування у даній справі та підлягали встановленню для визначення прав та обов’язків сторін, правильного вирішення спору.

Так, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, за змістом ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Фактично, оспорюючи заявлені позивачем вимоги про оплату наданих послуг, відповідач посилається на неналежне виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, наслідком порушення зобов’язань за договором є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вважав встановленим факт належного виконання позивачем зобов’язань за договором. При цьому, суд виходив з того, що належне надання відповідних послуг позивачем та сам факт надання відповідних послуг підтверджується актами виконаних робіт, які підписані відповідачем та не містять в собі будь-яких претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт.

Однак, як встановлено під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, матеріали справи не містять належних письмових доказів надання послуг з охорони у грудні 2007р. Разом з тим, судом апеляційної інстанції, враховуючи, що сам факт надання відповідних послуг не заперечувався, а оспорювалась лише якість таких послуг, визнано правильним висновок суду щодо наявності факту виконання зобов’язань за договором у зазначеному періоді позивачем.

Між тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки, за змістом ст. 610 ЦК України, неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням, що тягне за собою певні наслідки

Отже, висновку про надання відповідних послуг у спірний період на зазначену у позові суму, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 32 ГПК України, відповідно до якої наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення, встановлюється на підставі доказів, що не виправлено у подальшому апеляційною інстанцією.

При цьому, докази належного виконання зобов’язань за договором, зокрема, у грудні 2007р. судами не витребувані та не досліджені.

Встановлення того, чи належним чином позивач виконував свої зобов’язання за договором має суттєве значення, оскільки, за змістом ст. 611 ЦК України, неналежне виконання зобов’язань надає відповідачу право відмовитись від зобов’язання та вимагати відшкодування збитків.

Крім того, заподіяння збитків у вигляді неотриманих доходів мотивовано позивачем саме односторонньою відмовою відповідача від послуг охорони.

Разом з тим, у випадку, якщо така відмова є правомірною (як наслідок неналежного виконання зобов’язань позивачем) підстав для відшкодування збитків не має.

Так, відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Також не підтверджений належними доказами факт припинення договору 27.12.2007р., на який посилається позивач і який визнаний встановленим судами. У матеріалах справи відсутні та судами не досліджені докази відмови позивача від договору.

Неповне дослідження обставин, що мають значення для повного та об’єктивного вирішення спору є порушенням ст.47 ГПК України (1798-12) .

Принцип об’єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків, викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.ст. 38, 43 ГПК України та рядом інших норм ГПК України (1798-12) .

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, не можуть бути виправлені касаційною інстанцією з огляду на межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 111-7 ГПК України.

Враховуючи наведене, прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2008р. у справі №12/98 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.