Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватне підприємство "Парк" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 10067, 45грн., з яких 7715,00грн. –відшкодування збитків, завданих погіршенням стану транспортного засобу, 2120,32 грн. –втрат від інфляційних процесів та 232,13 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач пошкодив орендований транспортний засіб, оскільки 15.08.2007 року, перебуваючи за кермом транспортного засобу і рухаючись по маршруту № 575 "вул. Терещенківська –вул. Сирецька (до ЛДС "вул. Сирецька")" по вул. Межовій, в двохстах метрах від кінцевої зупинки маршруту № 575 –вул. Сирецька, в'їхав у велику яму, в якій накопичилась значна кількість води, що призвело до зупинки двигуна транспортного засобу. Позивачем, зокрема, зазначено, що відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані ним у зв’язку із пошкодженням транспортного засобу, суму втрат позивача від інфляційних процесів та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 року (суддя: Скорик Н.О.) у справі № 7/26 господарського суду Чернігівської області позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "ПАРК" 7715грн. збитків, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції з посиланням на положення статей 803, 22 Цивільного кодексу України та статтю 224 Господарського кодексу України зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між понесеними позивачем збитками (сплатою грошових коштів за відновлення роботи двигуна) та порушенням договірного зобов’язання відповідачем, оскільки збитки стали неминучим наслідком порушеного відповідачем зобов’язання. Відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7715 грн. –відшкодування збитків, підлягають задоволенню. Зазначено судом і те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року (судді: Григорович О.М. –головуючий, Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) по справі № 7/26 господарського суду Чернігівської області рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 року у справі №7/26 скасовано. В позові відмовлено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Парк" на користь Приватного підприємця ОСОБА_151,00грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

постанова суду мотивована тим, що відповідно до статті 803 Цивільного кодексу України не доведено, що витрати, які поніс позивач у зв’язку з ремонтом автомобіля здійсненні останнім саме у зв’язку із пошкодженням транспортного засобу 15.08.2007 року, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідачем затрат позивача.

Не погоджуючиcь з постановою, Приватне підприємство "Парк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року по справі № 7/26 господарського суду Чернігівської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає про те, що відповідач не довів, що пошкодження транспортного засобу сталося не з його вини.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, 01.10.2006 року між Приватним підприємством "Парк" та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 7624, за умовами якого позивач надає відповідачу право користуватися (в порядку оперативної оренди) належними позивачу транспортними засобами, в тому числі і автомашиною Мерседес-Бенц 312D, державний номер НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору відповідач зобов'язаний дбайливо експлуатувати транспортний засіб та слідкувати за технічним станом транспортного засобу.

Відповідно до статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі.

Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Статтею 773 вказаного вище кодексу передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Судом встановлено, що 15.08.2007 року автомашина була передана в користування відповідачу і використовувалась ним для перевезення пасажирів на маршруті № 575.

Заперечень відповідача щодо несправності автомашини при її одержанні 15.08.2007 року не було.

Судом також встановлено, що позивачем 13.03.2007 року з відповідачем проведено інструктаж стосовно того, що в районі перехрестя вулиць Межевої та Білецької у напрямку до вул. Полкової (в бік кінцевої зупинки маршруту № 575) виникла яма глибиною 0,5м., яку не видно під час дощу. Приватне підприємство "Парк" вимагало дуже уважно проїжджати дану ділянку під час злив та дощів. Адміністрація Приватного підприємства "Парк" попередила, що в разі попадання автотранспортного засобу у зазначену вище яму, - автомобіль може отримати істотні пошкодження, тому яму потрібно об’їжджати.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Судом встановлено, що 15.08.2007 року о 21.30 год. відповідач, перебуваючи за кермом транспортного засобу і рухаючись по маршруту № 575 "вул. Терещенківська –вул. Сирецька (до ЛДС "вул. Сирецька)" по вул. Межовій, в двохстах метрах від кінцевої зупинки маршруту № 575 –вул. Сирецька, в'їхав у яму, в якій накопичилась значна кількість води, що призвело до зупинки двигуна транспортного засобу.

Як встановлено судом, даний факт підтверджено відповідачем.

Судом також встановлено, що пошкоджений автомобіль було направлено на ремонт на станцію техобслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Далар" де пошкодженому автомобілю було зроблено діагностику КТС та монтаж –демонтаж ПНВК, що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт, підписаного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Далар" № 552 від 21.08.2007 року. Вартість робіт склала 690 грн., сплата яких проведена позивачем і підтверджується фіскальним чеком № 3196 від 21.08.2007 року.

Відповідно до акта виконаних робіт № АВТ-07-038 замінено автозапчастини та здійснено ремонт двигуна на загальну суму 5382грн., яка оплачена позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордеру серії 01 АС № 764105 від 21.08.2007 року.

Відповідно до товарного чека № 71/1 від 17.08.2007 року позивачем придбано у ПП ОСОБА_2, який, відповідно, до свідоцтва про сплату єдиного податку займається оптовою, роздрібною торгівлею, операціями з нерухомістю, вантажними автомобільними перевезеннями, автозапчастини на загальну суму 1643 грн., вартість яких оплачена позивачем, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 22 від 17.08.2007 року.

Загальна сума ремонту склала –7715грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між понесеними позивачем збитками (сплатою грошових коштів за відновлення роботи двигуна) та порушенням договірного зобов’язання відповідачем, оскільки збитки стали наслідком порушеного відповідачем зобов’язання.

Відповідно до статті 803 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, наймач транспортного засобу зобов’язаний відшкодувати наймодавцеві збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу. Наймача буде звільнено від такого обов'язку, якщо він доведе, що збитки завдані не з його вини. Вина наймача у завданні збитків презюмується, і саме на нього покладається обов'язок доводити зворотне.

Однак, відповідач не довів відсутність своєї вини в спричиненні позивачу збитків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення 7715 грн. –відшкодування збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, підлягає задоволенню.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних місцевий суд відмовив.

В цій частині рішення суду заявником не оскаржується.

Таким чином, судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року у справі № 7/26 господарського суду Чернігівської області підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 року у справі № 7/26 - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Парк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року у справі № 7/26 господарського суду Чернігівської області скасувати.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 року залишити без змін.