28/73-08-1971 Про визнання недійсними договорів про дольову участь у будівництві житла - 04.03.2009 Прийняття

Житлово - будівельний кооператив "Дністровець-2" (далі –позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" (далі –відповідач) за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання недійсними договорів про дольову участь у будівництві житла №7/06 від 30.06.2004 та №14/09-04 від 14.09.2004, мотивуючи свої вимоги тим, що спірні договори підписані головою правління позивача Ужевковим В.М., в той час, коли виконуючим обов'язки голови правління позивача був Ліповий П.А., тобто Ужевков В.М. не був уповноважений на підписання спірних договорів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2008 у справі №28/73-08-1971 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю:

- визнано недійсним договір про дольову участь у будівництві житла, укладений між позивачем та відповідачем 30.06.2004 №7/06;

- визнано недійсним договір про дольову участь у будівництві житла, укладений між позивачем та відповідачем 14.09.2004 №14/09-04;

- зобов'язано відповідача повернути позивачу квартири за №№28, 31, 37, 40, 43, 44, 46, 47, 49, 51, 52, 54, які знаходяться у шестиповерховому будинку по вулиці Перемоги, 20 у місті Білгород-Дністровський Одеської області;

- зобов'язано позивача повернути відповідачу вексель №823154052753 номінальною вартістю 756000,00 грн. від 08.10.2004;

- стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у справі №28/73-08-1971 (колегія суддів у складі: Картере В.І. –головуючий суддя, судді Колоколов С.І., Пироговський В.Т.) апеляційне подання Військової прокуратури Південного регіону України та апеляційну скаргу відповідача –задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2008 скасовано, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у даній справі, а рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2008 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, як-то: на час підписання спірних договорів виконуючим обов'язки голови правління позивача було призначено Ліпового П.А., що підтверджується протоколом загальних зборів пайовиків будівництва 54-х квартирного житлового будинку по вул. Перемоги, 20 від 18.06.2004, тоді як спірні договори були підписані Ужевковим В.М., тобто особою, неуповноваженою на здійснення таких дій від імені позивача, що має наслідок визнання таких договорів недійсними на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 2 п. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 215 ЦК України та застосування двосторонньої реституції; не враховано рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2007 у справі №2/211-07-6839, за яким спірні договори у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків було розірвано.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів позивача та просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у даній справі залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

03.03.2009 на адресу Вищого господарського суду України надійшла телеграма від позивача, в якій останній просив суд касаційної інстанції відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою голови правління Ужевкова В.М.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки інтереси позивача у даному судовому засіданні суду касаційної інстанції представляє його повноважний представник Забродський О.В., на ім'я якого була видана довіреність від 27.02.2009 №27/04-022, підписана головою правління ЖБК "Дністровець-2" Ужевковим В.М.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (треті особи) у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору, що виник між сторонами, є визнання недійсними укладених між ними договорів на дольову участь у будівництві житла №7/06 від 30.06.2004 та №14/09-04 від 14.09.2004.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- спірні договори були укладені та підписані позивачем в особі голови правління Ужевковим В.М.;

- загальними зборами від 18.06.2004 голову правління Ужевкова В.М. у зв'язку з хворобою усунуто з посади голови правління, а тимчасово виконуючим обов'язки голови призначено Ліпового П.А.;

- відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 14.10.2004, зазначено головою ЖБК "Дністровець-2" Липового П.А., а Ужевкова В.М. зазначено як начальника ДП "ПМК-71"; вказаний акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.10.2004 за №736;

- встановивши, що на момент укладення спірних договорів виконуючим обов'язки голови правління був Липовий П.А., місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у гр. Ужевкова В.М. були відсутні повноваження на укладення договорів від імені позивача, відтак спірні договори укладені з порушенням ст. 207 ЦК України, що надає право позивачу, як договірної сторони, визнати такі правочини недійсними;

- також місцевий господарський суд послався на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2007 у справі №2/211-07-6839, за яким договори, визнання недійсними яких є предметом розгляду у даній справі, були розірвані з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині здійснення розрахунків, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України спростовує заперечення відповідача стосовно здійснення ним розрахунків;

- прийшовши до висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання договорів недійсними, місцевий господарський суд застосував положення ст. 216 ЦК України (двосторонню реституцію).

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду за апеляційним поданням прокурора та апеляційною скаргою відповідача, апеляційний господарський суд не погодився із висновком місцевого господарського суду щодо укладення спірних договорів від імені ЖБК "Дністровець-2" особою, не уповноваженою на такі дії, оскільки такий висновок суперечить фактичним обставинам справи і не ґрунтується на чинному законодавстві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норму ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проаналізувавши положення статуту Житлово-будівельного кооперативу 135-ти квартирного будинку секції А, Б, В "Дністовець-2", судом апеляційної інстанції встановлено, що його положеннями передбачено, що голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів ЖБК і рішень правління, діє без доручень від імені ЖБК, заключає договори, розпоряджається коштами ЖБК.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником ЖБК "Дністровець-2" є Ужевков В.М.; при цьому, будь-які відомості про обмеження повноважень голови правління ЖБК "Дністровець" не були повідомлені Ужевковим В.М. при укладенні останнім спірних договорів представникам ТОВ "Хмельницькбудінвест", при цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач знав або повинен був знати про відсутність у Ужевкова В.М. повноважень на укладення спірних договорів, оскільки такі відомості не були внесені у порядку, встановленому чинним законодавством (до ЄДРПОУ).

Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що не може слугувати доказом відсутності у Ужевкова В.М. повноважень на підписання спірних договорів і той факт, що в акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 14.10.2004 головою ЖБК "Дністровець-2" зазначено Ліпового П.А., оскільки даний документ не є належним доказом, який відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує наявність обмежень повноважень керівника ЖБК "Дністровець-2" на укладення спірних договорів від 30.06.2004 та від 14.09.2004.

Вищевикладені обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції на підставі дослідження наявних у матеріалах справи та додатково витребуваних ним доказів, є достатніми для висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними на підставі ч. ч. 2, 4 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ст. 215 ЦК України.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, проаналізувавши наявний у матеріалах справи протокол загальних зборів дольників будівництва 54-х квартирного житлового будинку по вул. Перемоги, 20 від 18.06.2004 прийшов до правильного висновку, що такий документ не може бути доказом відсутності у Ужевкова В.М. повноважень на підписання спірних договорів, оскільки збори, оформлені цим протоколом, не є загальними зборами ЖБК "Дністровець-2", так як позивачем не доведено, що на даних зборах були присутніми члени ЖБК, які мають 50% голосів, як того вимагає п. 5.4 статуту ЖБК "Дністовець-2", відтак у загальних зборів дольників будівництва 54-х квартирного житлового будинку по вул. Перемоги, 20 відсутні будь-які повноваження щодо усунення Ужевкова В.М. від виконання обов'язків голови правління ЖБК "Дністровець-2", членами якого відповідно до статуту, є не тільки пайовики будівництва однієї секції, якою є 54-х квартирний житловий будинок по вул. Перемоги, 20, а й інші пайовики будівництва в цілому 134-х квартирного будинку.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на невиконання відповідачем умов спірних договорів щодо проведення повного розрахунку за квартири, підтвердженням чого є рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2007 у справі №2/211-07-6839, яким розірвано договори №7/06 від 30.06.2004 та №14/09-04 від 14.09.2004, не може бути прийняте до уваги, оскільки встановлені у даному судовому рішенні факти невиконання відповідачем умов спірних договорів не можуть слугувати підставами для визнання їх недійсними.

При цьому, інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.