805/420/17-а Про визнання наказу Головного управління держпраці про призначення позапланової перевірки та винесених приписів незаконними - 12.12.2018 Прийняття

за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Затолочного В.С., суддів: Каралюса В.М., Матковської З.М.,

І. Обставини справи:

1. У листопаді 2016 року Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просив:

визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні (ВП № 47873643) і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 08 листопада 2016 року про накладення штрафу (ВП № 47873643).

2. Сихівський районний суд м. Львова постановою від 29 грудня 2016 року позов задовольнив в повному обсязі.

2.1. Визнав протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладення штрафу у виконавчому провадженні (ВП №47873643).

2.2. Скасував постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 8 листопада 2016 року про накладення штрафу (ВП №47873643).

2.3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були вжиті всі необхідні заходи для виконання судового рішення, а відтак внаслідок відсутності відповідного бюджетного фінансування та відсутності законодавчого врегулювання механізму забезпечення відповідними пільгами осіб, до яких відноситься ОСОБА_2, судове рішення залишається невиконаним не з вини позивача.

3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 березня 2017 року, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року скасував, та прийняв нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовив.

3.1. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача і оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі в справі належного відповідача ухвалив нове рішення про відмову в позові.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивач, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати його рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

5. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

6. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

8. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року (229-2014-п) , Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

9. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року (150-2015-п) , якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" (17-2015-п) функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

10. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 (17-2015-п) ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

11. Згідно статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

12. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" (z1302-16) , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432 (z1302-16) , органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

13. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

14. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

15. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

16. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

17. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

18. Частиною четвертою статті 195 КАС України в тій же редакції, встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

19. Частиною першою статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

20. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

21. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ІV. Оцінка Верховного Суду

22. Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

23. Отже враховуючи те, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

24. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача зазначені обставини стали підставою для скасування оскарженого судового рішення та ухвалення нового про відмову в позові.

25. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно наданій юридичній оцінці встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, із дотриманням норм процесуального права.

26. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Судові витрати

27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.