Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Позивач, дійшовши до висновків, що оскільки 10.07.2007р. відповідач був повідомлений про наявність заперечень щодо продовження користування майном, строк дії договору оренди припинив свою дію 03.08.2007р., звернувся до господарського суду із позовом про виселення відповідача із спірного приміщення та стягнення з неустойки за незаконне користування приміщенням в сумі 237, 62 грн.

Оскарженою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Антонової І.В., суддів Лисенко В.А., Волкова К.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2008р. (суддя Ловягіна Ю.Ю.), яким в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 17, ч.1 ст. 19, ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ч.1 ст. 762, ст. 764, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, п.12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) від 25.05.2000р. №02-5/237.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що оскільки протягом встановленого нормами права місячного строку після закінчення строку договору оренди заперечень наймодавця не було, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, а відтак позов про виселення та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками.

Судові рішення скасуванню не підлягають виходячи з наступного.

Позивач звернувшись з даним позовом просив суд виселити відповідача із нежитлового приміщення, обґрунтовуючи позов тим, що оскільки договір оренди припинив свою дію 03.08.2007р., а 10.07.2007р. відповідач був повідомлений про наявність заперечень щодо продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 03.08.2004р., укладеного між сторонами, було встановлено до 03.08.2007р., а 10.07.2007р., тобто до закінчення строку його дії, відповідач був повідомлений про наявність заперечень щодо продовження користування майном після закінчення строку договору оренди. Наймач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору оренди. Заперечень наймодавця щодо користування майном після закінчення строку договору оренди не було.

Суд касаційної інстанції зазначає, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що заперечення мають бути вчинені протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Викладені в рішенні суду першої інстанції вищезазначені висновки є законними і обґрунтованими та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.02.2006р. у справі №1/135-20/51 Господарського суду Львівської області.

Крім того, частиною другою ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином висновки судів про те, що оскільки протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечень орендодавця щодо поновлення договору на новий строк не було, вимоги позивача щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення та неправильного застосування судами норм матеріального права.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Керченської міської ради залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2008р. у справі №2-30/392-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.