826/1179/16 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 17.05.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Качура І.А. від 22.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 13.07.2017 у справі №826/1179/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича, третя особа ПАТ "Енергобанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Енергобанк" Брайка С.А. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором та зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Енергобанк" Брайка С.А. провести дії щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, що знаходяться на рахунках у банку та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення останнього до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів стосовно того, що позивач не є вкладником у розумінні положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є помилковими, оскільки він, як покупець частини вкладу отримує всі права та обов"язки, які належали продавцю за договором банківського рахунку, а відтак вважає, що став саме вкладником ПАТ "Енергобанк".

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28.01.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу частини банківського вкладу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність частину банківського вкладу, вкладником якого є ОСОБА_3, та сплатив за неї обумовлену суму в строк та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на Банківський вклад належить продавцю на підставі Договору №ДФ-118637-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків, що укладений 11 листопада 2014 року між Продавцем та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк".

Відповідно до Договору про банківський вклад, Продавець є власником вкладу в сумі 101000 швейцарських франків, строком розміщення з 11 листопада 2014 року по 11 листопада 2015 року. (п. 1.3 Договору)

Згідно з п. 1.4 Договору сторони домовились, що у власність Покупця за цим Договором передається частина банківського вкладу Продавця, що становить 9 105,00 швейцарських франків, що є еквівалентом 160 630,41 грн. за курсом НБУ, що діє на момент підписання цього Договору.

Право власності на частину банківського вкладу виникає у Покупця з моменту підписання сторонами цього Договору та його нотаріального посвідчення.

Договір купівлі - продажу частини банківського вкладу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. та зареєстрований в реєстрі за №130.

Згідно з Постановою Правління НБУ від 11.06.2015 року № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 року № 115"Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", призначено Уповноважену особу Фонду Ільчука О.П.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.07.2015 року №136 змінено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Брайка Станіслава Анатолійовича з 15.07.2015 року.

04.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з письмовою заявою, відповідно до якої просив виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ "Енергобанк".

Листом від 10.12.2015 №02-036-51878/15 Позивачу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано відповідь щодо того, що для уточнення інформації щодо вкладів рекомендовано звернутися до Уповноваженої особи гарантування вкладів на ліквідацію банку ПАТ "Енергобанк".

Враховуючи, що позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та, відповідно, до загального реєстру вкладників, у зв`язку з чим позивачу не виплачено гарантовану суму коштів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є вкладником в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в неї відсутній договір банківського вкладу (депозиту) та не є власником депозитного іменного сертифікату.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що підставою заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Системний аналіз положень Закону № 4452-VI (4452-17) дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Отже, Закон № 4452-VI (4452-17) пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Тобто однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок ФГВФО є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім`я рахунок у банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за умовами договору вкладу №ДФ -118637-2612 від 11.11.2014 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_3, банк відкрив депозитний рахунок,, тобто саме ОСОБА_3 є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI.

Стосовно позивача судами попередніх інстанцій встановлено відсутність відкритого на його ім`я банківського рахунку у ПАТ "Енергобанк", а укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі - продажу від 28.01.2015 не є підставою для автоматичного віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та ОСОБА_1 з подальшим переведенням на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 не є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, відтак, положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на нього не поширюються, тобто позивач не є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок ФГВФО, тобто відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.