Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2008р. (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2008р. (судді Кузнецова І.Л. –головуючий, Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.), в позові про зобов’язання відповідача внести зміни до договору оренди нерухомого майна відмовлено.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що доводи скарги суперечать дійсним обставинам справи і чинному законодавству України, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –без змін.

Третя особа в заяві від 19.01.2009р. просить справу розглядати без участі її представника.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2005р. між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (орендодавцем) та ТОВ "Бізнес-Експерт" (орендарем) було укладено договір №12/02-1591-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлового приміщення площею 96,7кв.м, розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Набережна ім.Леніна, 29-А на третьому та п’ятому поверхах десятиповерхового адміністративного будинку, що знаходиться на балансі ДП Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", для використання під офіс, на строк до 01.01.2006р.

Відповідно до п.3.5 договору та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) позивач дійшов висновку про необхідність внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати.

Згідно ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

20.04.2007р. позивач листом №12/2-2721 направив відповідачу пропозицію підписати додаткову угоду до договору оренди.

Дослідивши зазначену додаткову угоду, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що вона складена до договору оренди будівлі магазину №62 за договором №12/02-1658-ОД, тоді як предметом укладеного між сторонами договору оренди №12/02-1591-ОД є нежитлові приміщення площею 96,7кв.м, що розміщені на третьому та п’ятому поверхах десятиповерхового адміністративного будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Набережна ім.Леніна, 29-А. Також в додатковій угоді невірно вказано і строк дії договору: до 01.04.2006р., тоді як сторонами договір оренди укладено до 01.01.2006р.

Отже, суди дійшли висновку, що правові підстави для зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду, що не має відношення до діючого договору оренди, укладеного між сторонами, відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, з огляду на недоведеність позивачем у встановленому порядку позовних вимог, слід погодитись з висновком судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги виходять за межі повноважень касаційної інстанції та стосуються переоцінки встановлених судами обставин справи; твердження заявника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2008р. у справі №8/17-08 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.