Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувшись до господарського суду із даним позовом просив визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. 26.05.2005р. за р. №1841 на договорі застави нерухомого майна №105/31/3-4 (майнова порука) від 22.03.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вагашвілі Д.Д. за р. №234, а також стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судові витрати, посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства України що діяло на момент його вчинення, а саме Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (1172-99-п) .

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Шапрана В.В.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2008р. (суддя Ярмак О.М.), вказаний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

В своїй касаційній скарзі третя особа просить вказані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд в іншому складі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційні скарги представник позивача просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Від представників відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційних скарг. Клопотання представника відповідача мотивоване неможливістю відповідача забезпечити явку свого представника. Клопотання представника третьої особи мотивоване неможливістю з’явитись у судове засідання у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі по кримінальній справі.

Про те вказані клопотання задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Порядок відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, врегульовано ст.77 цього Кодексу. Згідно приписів ст.1118 вказаного кодексу касаційна скарга розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Відповідно до присів ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційних скарг, до клопотань не додано доказів, які б давали підстави вважити причини їх неявки поважними, та враховуючи те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2008р. учасники судового процесу попереджались що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційних скарг, неявка цих учасників судового процесу та їх представників в засідання суду касаційної інстанції, з врахуванням викладеного, не є належною підставою для відкладення розгляду справи та не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції. За вказаних обставин зазначені клопотання задоволенню не підлягають.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.03.2002 р. між відповідачем та Закритим акціонерним товариством "Укрнафтосервіс" було укладено Договір кредитної лінії №106/31/1, відповідно до умов якого (п.1.1.) банк (відповідач) зобов’язується надати на умовах цього Договору, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати та повернути, в передбачений цим Договором строк, грошову суму (Кредит) в загальному розмірі 7 500 000 доларів США та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.7.1.1. договору кредитної лінії забезпеченням повернення кредиту є договір застави нерухомого майна.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань, що випливає з Кредитного договору, на виконання вищезазначеного пункту договору між позивачем та відповідачем, було укладено нотаріально посвідчений Договір застави нерухомого майна №105/31/3-4 від 22.03.2002р., із змінами та доповненнями, відповідно до нотаріально посвідченої додаткової угоди №1 від 22.04.2003 р. (далі –Договір застави). Предметом застави за цим Договором є нерухоме майно –нежилі будівлі: літ. Б загальною площею 102, 8 м2 та літ. В загальною площею 843, 8 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Рилєєва, 10-а (далі –предмет застави).

За заявою відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. 26.05.2005 р. на Договорі застави було вчинено виконавчий напис р. №1841, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет застави та запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги Відповідача в розмірі: 38 616 660, 01 грн., в тому числі: 1) прострочена заборгованість по кредиту –36 982 546,05 грн., в т.ч. транш в національній валюті –36 234 000, 00 грн., транш в іноземній валюті –148 226, 94 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ – 748 546, 05 грн.); 2) пеня за несвоєчасну сплату процентів –54 094, 59 грн., в т.ч. транш в національній валюті –50 586, 81 грн., транш в іноземній валюті –694,61 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ –3 507, 78 грн.); 3) пеня за несвоєчасне погашення кредиту –1 579 985, 37 грн., в т.ч. транш в національній валюті –1 478 095, 76 грн., транш в іноземній валюті –20 176, 16 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ –101 889, 61 грн.); 4) відшкодування витрат в розмірі 34, 00 грн., які понесено банком за внесення запису в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, в т.ч. за договір застави №105/31/3-6 від 30.04.2002 р. 34, 00 грн., а також витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі –115 850, 00 грн.

У зв’язку із вчиненням даного виконавчого напису позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства України що діяло на момент його вчинення, зокрема зазначивши в своєму рішенні що договором іпотеки було встановлено розмір заборгованості в сумі 7 500 000 доларів США, а виконавчим написом на договорі іпотеки запропоновано стягнути заборгованість у вигляді траншів: в національній валюті –36 234 000 грн. та в іноземній валюті –148 226, 94 доларів США, договором іпотеки не встановлено розмір зобов'язання у вигляді траншів в національній та іноземній валюті –доларах США та розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" в редакції що діяла на час укладення договору застави та вчинення нотаріального напису заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України (z0283-04) від 03.03.2004, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно п. 284 зазначеної Інструкції (z0283-04) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (1172-99-п) затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, із вказаних норм права вбачається, що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

Між тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що боргові зобов’язання, зазначені у виконавчому написі, не співпадають із зобов’язаннями, зазначеними у договорі застави як за розміром визначених сум та валютою, так і характером та підставою, тобто виконавчий напис вчинено на виконання зобов’язань, які договором застави такими не визначено.

Так, із встановлених судами обставин справи вбачається, що згідно договору застави зобов’язанням є сума кредиту у розмірі 7500000 дол. США, відсотки за користування кредитом, штрафні санкції, збитки.

Про те, оспореним виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги Відповідача в розмірі: 38 616 660, 01 грн., в тому числі: 1) прострочена заборгованість по кредиту –36 982 546,05 грн., в т.ч. транш в національній валюті –36 234 000, 00 грн., транш в іноземній валюті –148 226, 94 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ –748 546, 05 грн.); 2) пеня за несвоєчасну сплату процентів –54 094, 59 грн., в т.ч. транш в національній валюті –50 586, 81 грн., транш в іноземній валюті –694,61 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ –3 507, 78 грн.); 3) пеня за несвоєчасне погашення кредиту –1 579 985, 37 грн., в т.ч. транш в національній валюті –1 478 095, 76 грн., транш в іноземній валюті –20 176, 16 доларів США (еквівалент в національній валюті по курсу НБУ –101 889, 61 грн.); 4) відшкодування витрат в розмірі 34, 00 грн., які понесено банком за внесення запису в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, в т.ч. за договір застави №105/31/3-6 від 30.04.2002 р. 34, 00 грн., а також витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі –115 850, 00 грн.

Таким чином в порушення вказаних норм права нотаріус без правових підстав вчинив зазначений виконавчий напис на вказаному договорі.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст. 111-7 ч.2 ГПК України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2008р. у справі №16/253 Господарського суду міста Києва –без змін.