37/275-6/63 Про визнання недійсною заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог - 28.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15жовтня 2008року у справі № 37/275-6/63 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", м. Чернігів, до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, про визнання недійсною заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог,

за участю представників сторін:

позивача – ВАТ "Чернігівгаз" –Корнєва О.В. (дов. №18/2511-1 від 16.12.08р.);

відповідача –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –Лебедюк Ю.А. (дов. №194/10 від 26.12.08 р.);

У травні 2007року позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсною заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вказував, що на адресу ВАТ "Чернігівгаз" надійшла заява ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог №31/19-3214 від 6квітня 2007року, відповідно до якої відповідач зменшив дебіторську заборгованість позивача на суму 5068187,32грн. за договором від 25грудня2000року №10/16-1454, на суму 458236,74грн. за договором від 28грудня 2001року №06/01-743, на суму 86587,20грн. за договором від 24лютого 2004 року №06/04-248 та відповідно зменшив кредиторську заборгованість перед позивачем на суму 5613011,26грн. за договором від 1лютого 2004 року №06/07-219.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що зарахування на суму 458236,74 грн. за договором №06/01-743 від 28грудня 2001року та на суму 86587,20грн. за договором №06/04-248 від 24лютого 2004 року не можуть бути здійснені, оскільки вище згадані заборгованості підлягають стягненню в порядку виконавчого провадження, яке, згідно з п.15 ст. 34 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", підлягає обов’язковому зупиненню.

Посилаючись на невідповідність зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором №10/16-1454 від 25грудня2000року вимогам ст. 203, ч.3 ст. 215, ст. 601 ЦК України, позивач просив визнати залік зустрічних однорідних вимог недійсними.

Заявою про зміну предмету позову від 7липня 2008 року позивач просив визнати недійсним правочин №31/19-3214 від 6квітня 2007року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором від 25грудня2000року №10/16-1454, оскільки за іншими договорами примусове виконання рішення господарських судів виконано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17липня 2008 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним з моменту вчинення правочин в частині припинення зобов'язань ВАТ "Чернігівгаз" та ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України" зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором №10/16-1454 від 25грудня2000року та договором №06/07-219 від 1лютого 2007року оформленого заявою №31/19-3214 від 6квітня 2007року.

Рішення мотивоване посиланнями на невідповідність правочину №31/19-3214 від 6квітня 2007року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором №10/16-1454 від 25грудня2000року положенню ст. 601 ЦК України та на ту обставину, що отриманні кошти на підставі вказаного договору, що регулює постачання газу у 2001 році, підлягають зарахуванню в рахунок оплати за газ в даний період, а не в 2000 році.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15жовтня 2008року (колегія суддів у складі: Григоровича О.М.–головуючого, Гольцової Л.А., Рябухи В.І.) рішення скасовано. У задоволені позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що зобов'язання сторін за договорами №10/16-1454 від 25грудня2000року є грошовими, тобто однорідними, та діюче законодавство не містить заборони для проведення такого зарахування в погашення заборгованості за минулі періоди.

У касаційній скарзі ВАТ "Чернігівгаз" посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 601 ЦК України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25грудня 2000року між ДК "Торговий дім "Газ України" НАК"Нафтогаз України" (постачальником) та ВАТ "Чернігівгаз" (покупцем) укладено договір №10/16-1454 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю в 2001році природний газ для потреб населення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

На виконання умов договору відповідач передав позивачеві за період з січня по грудень 2001 року природний газ в обсязі 384193,03 тис.м3 газу на загальну суму 46379802,42 грн.

Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ визначений постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 13.11.98 №1785 (1785-98-п) та наказом НАК "Нафтогаз України" від 19.11.1998 №80 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам НАК "Нафтогаз України" та ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Зобов'язання з оплати природного газу позивачем виконано на суму 46399012,46грн. у тому числі 15637433,46грн., які розподілені установами уповноважених банків відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 13.11.98 №1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ". З зазначеної суми 15637433,46грн. відповідачем зараховано 5068187,32грн. в рахунок погашення заборгованості за 2000 рік.

Господарським судом встановлено, що 6квітня 2007року відповідач надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої припинив зобов'язання позивача на суму 5068187,32 грн. за договором №10/16-1454 від 25грудня 2000року в рахунок припинення своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 1лютого 2007року №06/07-219.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту вчинення правочину №31/19-3214 від 6квітня 2007року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором від 25грудня2000року №10/16-1454 місцевий господарський суд виходив з того, що грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати за газ, який було отримано в той період, коли було здійснено платіж, тобто в 2001 році, а не в 2000 році.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що зобов'язання сторін за договорами №10/16-1454 від 25грудня 2000року та №06/07-219 від 1лютого 2007року є грошовими, тобто однорідними, та діюче законодавство не містить заборони для проведення такого зарахування в погашення заборгованості за минулі періоди.

Разом з тим судом встановлено, що у платіжних дорученнях позивача не зазначено призначення платежу, зокрема, ні періоду, ні дати ні номеру договору, згідно якого здійснюється платіж за отриманий природний газ.

На час виникнення правовідносин порядок розрахунків за укладеним між сторонами договором врегульовувався, в числі іншого, Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженою постановою Правління національного банку України від 02.08.1996 № 204 (v0204500-96) .

Згідно п.26 зазначеної Інструкції при рівномірних і постійних поставках товарів та наданні послуг розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватися дорученнями, в яких має зазначатися дата та номер договору на підставі якого здійснюється платіж, а також строк платежу.

Таким чином, слід погодитись з твердженням апеляційного суду про те, що у випадку відсутності в грифі платіжного доручення "призначення платежу" посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Також слід зазначити, що згідно приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів...", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Установивши наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, Київський апеляційний господарський суд, обгрунтовано вважав такими, що відповідають вимогам закону, вчинений ДК "Газ України" HAK "Нафтогаз України" односторонній правочин №31/19-3214 від 6квітня 2007року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32грн. за договором №10/16-1454 від 25грудня2000року.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" залишити без задоволення.