Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 липня 2008 року у справі № 8/299 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2про стягнення суми, та за зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про стягнення суми та визнання договорів недійсними, -

У червні 2007 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, про стягнення 60127,38 грн., в тому числі 1547,38 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору від 1 жовтня 2006 року оренди нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, в частині сплати орендних платежів.

31 липня 2007 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, з урахуванням доповнення до неї, про стягнення з позивача 20200 грн., сплачених з метою забезпечення відповідного стану об'єкта оренди і не повернутих відповідачу, 29726,14 грн. збитків, завданих внаслідок дострокового одностороннього розірвання договору оренди від 1 жовтня 2006 року, та визнання договорів про оренду нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року недійсними.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 6 березня 2008 року первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 60127,38 грн. основного боргу та судові витрати в сумі 719,27 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 липня 2008 року рішення місцевого суду скасовано. В задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсними договори оренди нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року, укладені сторонами у справі. Припинено дію договору оренди нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року. Стягнуто з позивача на користь відповідача 20200 грн. Відмовлено відповідачу в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з позивача 29726,14 грн. збитків від дострокового одностороннього припинення договору оренди. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 402,17 грн.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування вказаним судом норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи, викладені у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення у справі про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з наступного.

1 жовтня 2006 року сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1. Дане приміщення передане орендарю відповідно до акту приймання-передачі від 1 жовтня 2006 року.

Згідно п. 3.1 договору оренди за орендоване приміщення орендар щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 4000 дол. США. Оплата проводиться протягом 10 днів місяця, слідуючого за звітним, в гривнях по курсу НБУ на день сплати орендної плати.

Станом на 1 червня 2007 року орендар не сплатив орендодавцю орендну плату в сумі 58580 грн. за лютий, березень, квітень 2007 року.

28 квітня 2007 року договір оренди від 10 жовтня 2006 року розірвано.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 28 квітня 2007 року відповідач підтвердив наявність заборгованості в розмірі 58580 грн. і зобов'язався сплатити її до 10 травня 2007 року, проте, заборгованість не сплатив, а тому, відповідно до умов ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що порушене право позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди підлягає відновленню.

Разом з тим, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до п. 2.4 договору від 1 жовтня 2006 року в разі повернення орендованого приміщення в належному стані орендарю повертається сума, вказана в п. 2.2 цього договору, яким передбачено, що з метою забезпечення технічного та експлуатаційного стану приміщення орендар протягом 3 днів з моменту підписання цього договору сплачує плату в розмірі одного місячного розміру орендної плати, тобто 20200 грн.

Дана сума в повному обсязі сплачена відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням № 98 від 1 листопада 2005 року на суму 20200 грн.

Судом встановлено, що після розірвання договору оренди від 1 жовтня 2006 року відповідач не усунув всі недоліки орендованого приміщення, а тому господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що сума в розмірі 20200 грн. позивачем не повернута правомірно.

Стосовно вимоги відповідача щодо стягнення з позивача 29726,14 грн. збитків, завданих внаслідок дострокового одностороннього розірвання договору оренди від 1 жовтня 2006 року, а саме -проведення робіт по негайному демонтажу обладнання, ремонт приміщення з метою доведення його до відповідних маркетингових норм, рекламні витрати (виключно щодо розташування об'єкта), технічного обслуговування приміщення, в тому числі проведення технічних, комунікаційних мереж, -господарський суд зазначив, що вона не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством та договором оренди від 1 жовтня 2006 року не передбачено норм щодо яких орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю понесені витрати при користуванні останнім своїми правами.

При цьому, орендодавець не давав своєї згоди, як то передбачено умовами ст. 772 Цивільного кодексу України та договору оренди, на технічне переоснащення приміщення, а тому відповідні дії відповідача є незаконними та створюють додаткову підставу для дострокового розірвання позивачем договору оренди від 1 жовтня 2006 року.

Місцевим господарським судом зазначено, що оскаржувані договори оренди від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року не можуть бути визнані недійсними, оскільки дані договори за змістом і формою відповідають нормам чинного законодавства та укладені із визначенням всіх істотних умов.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, апеляційна інстанція дійшла висновку про необхідність його скасування, відмову в задоволенні первісного позову, часткове задоволення зустрічного позову, визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року, укладених сторонами у справі, припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року, стягнення з позивача на користь відповідача 20200 грн., відмову в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з позивача 29726,14 грн. збитків від дострокового одностороннього припинення договору оренди.

При цьому, господарський суд другої інстанції виходив з наступного.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення до договору оренди від 1 жовтня 2006 року, підписаного сторонами 1 травня 2007 року, вбачається, що позивач прийняв, а відповідач передав нежитлове приміщення площею 363,5 м-2, розташоване заАДРЕСА_1, яке знаходиться в належному стані, і сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання умов договору оренди від 1 жовтня 2006 року. Підставою укладення даного акту є розірвання договору оренди від 1 жовтня 2006 року з 1 травня 2007 року.

Вимога відповідача щодо повернення сплаченої ним на підставі п. 2.2 договору оренди від 1 жовтня 2006 року суми в розмірі 20200 грн., оскільки він усунув недоліки орендованого приміщення (пофарбував стіни окремого підвального приміщення), що підтверджується матеріалами справи, є правомірною і підлягає задоволенню.

Разом з тим, апеляційним господарським судом зазначено, що договори оренди від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року підлягають визнанню недійсними, зважаючи на те, що вони не містять індивідуальних ознак, до них не додана схема розташування об'єкта оренди. Крім того, площа переданого майна за актом приймання-передачі від 1 листопада 2005 року за договором оренди від 1 листопада 2005 року не відповідає розміру площі, переданої фактично.

При цьому, господарським судом другої інстанції припинено дію договору оренди від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року з посиланням на ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

В частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення 29726,14 грн. збитків та в задоволенні первісного позову апеляційним господарським судом відмовлено в зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення.

Висновок апеляційного господарського суду про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 20200 грн., сплачених з метою забезпечення відповідного стану об'єкта оренди і не повернутих останньому, є законним, обґрунтованим, відповідає наявним матеріалам та фактичним обставинам справи, а тому постанова суду другої інстанції у справі в даній частині зміні або скасуванню не підлягає.

Проте, з висновками апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсними договорів оренди від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року та припинення дії договору оренди від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року погодитись не можна, оскільки вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду -доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Апеляційним господарським судом не дотримано вказаних вимог норм процесуального права, оскільки при винесенні рішення щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 29726,14 грн. збитків та щодо задоволення первісного позову не вказано доводи, за якими суд відхилив докази сторін та дійшов таких висновків, та законодавство, яким суд керувався, приймаючи таке рішення.

При цьому, судом другої інстанції не наведено підстав скасування рішення суду першої інстанції в цій частині позову.

Щодо визнання апеляційним господарським судом договорів оренди від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року недійсними та припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року, то дані висновки не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони прийняті з неправильним тлумаченням норм матеріального права щодо форми і змісту договору оренди, зокрема, ст.ст. 189, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 524, 760 Цивільного кодексу України, щодо підстав недійсності правочину, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та щодо припинення дії договору, зокрема, ст. 207 Цивільного кодексу України.

Апеляційним господарським судом не враховано, що у договорі сторони визначили нежитлове приміщення, яке є предметом договору, його місце розташування та площу, а також обумовили орендну плату у гривнях за курсом долара США на день сплати орендної плати (п.п. 1.1, 3.1 договору), що не суперечить вимогам закону.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду у вказаних частинах не може бути визнана обґрунтованою, законною, прийнятою у відповідності з нормами чинного законодавства, а тому вона підлягає скасуванню.

Рішення місцевого господарського суду від 6 березня 2008 року в частині задоволення первісного позову в повному обсязі, стягненні з відповідача на користь позивача 60127,38 грн. основного боргу та судових витрат в сумі 719,27 грн., відмови в задоволенні зустрічного позову стосовно вимог щодо стягнення з позивача 29726,14 грн. збитків та щодо визнання недійсними договорів про оренду нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року є законним і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 липня 2008 року у справі № 8/299 в частинах відмови у задоволенні первісного позову, часткового задоволення зустрічного позову, визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року, укладених сторонами у справі, припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, від 1 жовтня 2006 року з 31 січня 2007 року, відмови відповідачу в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з позивача 29726.14 грн. збитків від дострокового одностороннього припинення договору оренди та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат в сумі 402,17 грн. скасувати.

В частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення з позивача на користь відповідача 20200 грн. вказану постанову залишити без змін.

Рішення господарського суду Полтавської області від 6 березня 2008 року у справі № 8/299 в частині задоволення первісного позову в повному обсязі, стягненні з відповідача на користь позивача 60127,38 грн. основного боргу та судових витрат в сумі 719,27 грн., відмови в задоволенні зустрічного позову стосовно вимог щодо стягнення з позивача 29726,14 грн. збитків та щодо визнання недійсними договорів про оренду нежитлового приміщення площею 363,5 м-2, розташованого заАДРЕСА_1, від 1 листопада 2005 року та від 1 жовтня 2006 року залишити без змін.