18/122-9/352 Про визнання недійсними протоколів проведення публічних торгів (аукціону) - 28.01.2009 Прийняття

У квітні 2008 р. ТОВ "Карпатрембудсервіс" звернувся до суду з позовом до Агентства з питань банкрутства, ПП ОСОБА_1. та ЗАПТ " Коломийське РБУ-4" про визнання недійсними протоколів проведення публічних торгів (аукціону) № 1 від 29.05.2007 р. та протоколу № 2 від 29.05.2007 р. з продажу нерухомого майна ЗАПТ "Коломийське РБУ-4".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2008 р. (суддя Фанда О.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а є лише власником акцій товариства, то позивачем не доведено за захистом якого свого особистого немайнового чи майнового права чи інтересу він звернувся до суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанова мотивована тим, що публічні торги по продажу активів ЗАПТ "Коломийське РБУ-4" проведені всупереч вимог діючого законодавства, а тому є підстави для визнання їх недійсними.

Не погоджуючись з постановою, ПП ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач є акціонером ЗАПТ "Коломийське РБУ-4", якому належить 40 % акцій даного акціонерного товариства.

Судами встановлено, що в процесі розгляду справи про банкрутство ЗАПТ "Коломийське РБУ-4" ліквідатором ЗАПТ "Коломийське РБУ-4" встановлено порядок та умови продажу майна боржника, визначено об'єкти для продажу та передано їх для продажу на прилюдних торгах Агентству з питань банкрутства.

29 травня 2007 р. відбулися прилюдні торги (аукціон) з продажу нерухомого майна ЗАПТ "Коломийське РБУ-4". Згідно протоколу № 1 від 29.05.2007 р. та протоколу № 2 від 29.05.2007 р. переможцем публічних торгів (лот №1) та (лот №2) стала підприємець ОСОБА_1. придбавши майно за ціною 127860 грн. та 262527 грн. відповідно.

Згідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство є власником майна переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.

Згідно ст. 10 вказаного Закону акціонери мають право :

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

вийти в установленому порядку з товариства;

одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

У підпункті 4.4. рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, не можна вважати такою, що ґрунтується на законі прийняту судом апеляційної інстанції постанову щодо визнання недійсними протоколів проведення публічних торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна ЗАПТ "Коломийське РБУ-4", оскільки суд неправомірно ототожнив власні права і інтереси акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд апеляційної інстанції надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено в позові.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.