32/266 Про визнання права на оренду земельної ділянки - 27.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду м.Києва від 11.06.2008 (суддя О.Хрипун), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2008 (судді: В. Зеленін, О. Синиця, Л. Рєпіна), позовні вимоги задоволено: за позивачем визнано право на оренду земельної ділянки по вул. Казанській, 7 в м. Києві. Договір оренди земельної ділянки вважається укладеним в редакції позивача. Судові рішення мотивовані відсутністю законних підстав у міського голови для ухилення від підписання договору оренди спірної земельної ділянки.

Київська міська рада в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і в позові відмовити. Вважає, що висновок апеляційного суду про те, що рішення органу місцевого самоврядування не є обов’язковим для укладання договору оренди земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності м. Києва протирічить статті 116 та 124 Земельного Кодексу України. Судові рішення прийняті з порушенням вимог ст. ст. 9, 82, 92, 116, 123, 124 ЗК України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та "Про столицю України місто-герой Київ" (401-14) щодо повноважень міської ради і порядку оформлення прав на землю.

В статті 16 Цивільного кодексу України відсутній такий спосіб захисту порушених прав, як визнання договору укладеним. Господарський договір вважається неукладеним, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Спірна земельна ділянка була зайнята позивачем всупереч вимогам чинного законодавства і міська рада не надавала згоди на укладання договору оренди землі.

В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судові інстанції неповно і не об’єктивно дослідили обставини справи, висновки судів не грунтуються на матеріалах справи, оскільки їм надана неналежна юридична оцінка і неправильно застосовані норми матеріального права.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач 02.03.2005 звернувся про виділення в оренду земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Казанській, 7 в Оболонському районі м. Києва.

16.05.2006 міський голова надав згоду на розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки. На підставі згоди позивач забезпечив розробку проекту відведення відповідно до технічних умов від 19.09.2007, що були видані Головним управлінням земельних ресурсів.

Проект відведення земельної ділянки був погоджений позивачем із відповідними органами, пройшов державну землевпорядну експертизу і має позитивні висновки.

Проект був переданий до Головного управління земельних ресурсів (виконавчого органу міськради), але міська рада протягом місяця не прийняла відповідного рішення про надання (або ні) землі в оренду. Бездіяльність Київської міської ради призвела до порушення прав позивача на оформлення землі.

20.02.2008 позивач звернувся до Київської міської ради з проханням укласти договір оренди землі і отримав відповідь Головного управління земельних ресурсів про те, що позивач не має прав на оформлення землі в оренду, оскільки відповідно до ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

На підставі зазначених обставин суди дійшли висновку, що відповідно до ст. 123 ЗК України відмова органів місцевого самоврядування у наданні землі в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Відмова Головного управління земельних ресурсів з посиланням на необхідність проведення аукціону не відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким зміни до деяких законодавчих актів України внесені Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 (107-17) , визнані неконституційними і в тому числі "набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються виключно на аукціонах…". Приймаючи це до уваги, суди дійшли висновку, що оскільки міськрада не надала жодних зауважень до договору оренди землі, то договір між сторонами у справі є укладеним, однак йому не надано письмової форми, оскільки позивач не отримав свого примірника.

З посиланням на норми Господарського кодексу (436-15) суд першої інстанції встановив, що міськрада прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду, в межах повноважень, визначених законом і тому у міського голови відсутні підстави ухилятися від підписання договору.

Апеляційна інстанція зазначила, що рішення Київради про надання позивачу землі в оренду відсутнє. Вважає безпідставною відмову укласти договір оренди землі після закінчення всіх необхідних і передбачених законом дій і узгоджень. Відповідно ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З огляду на обставини, встановлені попередніми судовими інстанціями, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради-сесії. Судами не встановлено, що міська рада прийняла рішення "відмовити в наданні землі позивачу", взагалі не встановлено, що це питання розглядалося на сесії ради. Зміст відповіді Головного управління земельних ресурсів не є рішенням міської ради.

Позивач не оскаржував дії управління і не звертався до адміністративного суду з позовом про спонукання ради внести до порядку денного питання про надання йому землі в оренду.

Відповідно ст. 116 ЗК України юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду передбачений ст. 124 ЗК України.

Підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Київрада не приймала рішення про надання позивача земельної ділянки в оренду.

За таких обставин доводи касаційної скарги є обгрунтованими.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосована ст. 123 ЗК України і він безпідставно дійшов висновку, що рада не має права відмовити в укладанні договору оренди землі після всіх узгоджень проекту. Такого права органи місцевого самоврядування не позбавлені. Передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123, пункти 5, 6 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розглядається міською радою у місячний строк і приймається рішення. Рішення ради про відмову у наданні земельної ділянки в користування має бути мотивованим і воно може бути оскаржено в судовому порядку.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі своїх повноважень, наділивши позивача землею за відсутності рішення міськради про надання (або ні) землі позивачу.

Відповідно ст. 13 Конституції України право власності на землю від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Надання землі в користування відноситься до виключної компетенції (у даному випадку) міської ради.

Судові рішення, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права відносно досліджених документів і обставин справи, - підлягають скасуванню.

При повторному розгляді справи судам необхідно усунути допущені недоліки. Повно встановити і об’єктивно оцінити всі обставини справи; правильно застосувати законодавство, що регулює спірні відносини, що виникли у сторін, і винести обґрунтоване певними доказами законне рішення суду.