14/133 Про визнання договору оренди недійсним - 27.01.2009 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛД" про визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню пункт 3.2 договору оренди з наступним викупом №11/05 від 11.05.2004 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.10.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Закрите акціонерне товариство "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2008 року і визнати недійсним пункт 3.2 договору про сумісну діяльність з наступним викупом №11/05 від 11.05.2004 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЛД".

Скаржник посилається на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Також, заявник вважає, що судом було встановлено обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним але неправильно застосовані норми матеріального права та прийняте незаконне рішення.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог господарський суд виходив із того, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.03.07р. по справі №8/317/34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛД" до Закритого акціонерного товариства "КГХ "Новий Чернігів" про зобов’язання виконати умови договору про сумісну діяльність з послідуючим викупом від 11.05.2004 року №11/05 позов задоволено та зобов'язано ЗАТ "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" (м. Чернігів, вул. П'ятницька, 50) у місячний термін з моменту набрання рішенням законної сили створити робочу групу, підготувати пакет документів, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості та підготувати проект договору купівлі-продажу нежитлових приміщень: чарочної "Накати" площею 63,9кв.м., букмекерської контори площею 32,6кв.м, зал гральних автоматів "Бармалей" площею, 36,8кв.м, двох зовнішніх туалетів площею 6,5кв., всього загальною площею 138,8кв.м, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул.П'ятницька, 50, і яке є предметом договору про сумісну діяльність з наступним викупом №11/05 від 11.05.2004 року, укладеного між ЗАТ "КГХ "Новий Чернігів" та ТОВ "НЛД".

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2007.

Оскільки, сторонами у справі №8/317/34 є ті ж самі сторони, що у справі №14/133, факти, встановлені судовим рішенням у справі №8/317/34, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню. Зокрема, рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.03.07р. у справі №8/317/34 встановлено, що у пункті 3.2 договору сторони визначили зобов’язання орендодавця, а саме за час дії договору оренди з наступним викупом №11/05 від 11.05.2004 року робочій групі, яка створена орендодавцем, підготувати пакет документів для укладення договору купівлі-продажу площ та укласти договір.

Але при цьому судом не зазначено яким чином оцінка змісту пункту договору стосується визнання цьго пункту недійсним.

Більш того, в постанові Вищого господарського суду України по справі №8/317/34 на яку, в тому числі як на преюдиційний акт посилається суд, зазначено, що спірна умова договору не визнана недійсною.

Як встановлено судом вказаний пункт договору позивач просить визнати недійсним, так як правочин в частині, що стосується наступного викупу майна не може бути дійсним, оскільки його вчинено особою з перевищенням повноважень та він не був схвалений вищим органом товариства, до компетенції якого відноситься вирішення таких питань.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 8.33 (в редакції яка зареєстрована розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.08.2001 року №285-р) статуту позивача голова правління укладає договори купівлі-продажу, міни, дарування, застави транспортних засобів та об'єктів нерухомості у випадку прийняття відповідного рішення Радою Товариства.

У пункті 8.27 (в редакції яка зареєстрована розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.08.2001 року №285-р) статуту позивача передбачена компетенція Ради товариства до якої належить прийняття рішень про укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави транспортних засобів та об'єктів нерухомості.

При цьому, суд зазначив, що згідно протоколу №21 від 30.03.2004 року засідання Ради Товариства ЗАТ КГХ "Новий Чернігів" Радою товариства прийнято рішення про продаж нежитлових приміщень загальною площею 137кв.м. на першому поверсі ЗАТ КГХ "Новий Чернігів" Черненко Н.П. за ціною 24849 грн. та дійшов висновку, що фактично в межах своїх повноважень Радою товариства висловлено волевиявлення щодо об’єктів нерухомості та надано згоду на продаж в майбутньому нежитлових приміщень.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено всупереч встановленим фактам та без дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Так, поза увагою суду залишились копія протоколу №21 від 30.03.2004 року (а.с.21,т.2), підписана Головою Ради Черненко Н,П. та копія протоколу за тим же номером і від тієї ж дати, але з іншим змістом (а.с.32, т.2), зокрема, щодо оплати акцій за рахунок спірного майна.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.