34/124-08 Про стягнення коштів за неналежне виконання зобов'язань, щодо оплати отриманої продукції - 27.01.2009 Прийняття

Корпорація "Енергоресурс-Інвест" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТФ Талекс" і просила суд стягнути з останнього 116 294,08 грн. основного боргу, 9536,12 грн. інфляційних втрат, 1147,01 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати у повному обсязі отриманої за накладною від 10.10.2007р. №1620/2007р. продукції.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на відсутність між сторонами письмового договору, а також на те, що він листом від 12.08.2008р. звернувся до позивача з вимогою забрати помилково відвантажену продукцію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2008р. (суддя Примак С.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. (головуючий, суддя Лисенко О.М., судді Науменко І.М., Джихур О.В.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 116 294,08 грн. основного боргу, 9 536,12 грн. інфляційних, 1 134,34 грн. 3% річних.

Вказані рішення та постанова мотивовані доведеністю наданими позивачем доказами поставки продукції відповідачу, і несвоєчасної оплати останнім поставленої продукції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскаржувані рішення та постанова є обґрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судами двох інстанцій встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач направив відповідачу рахунок №1795 від 27.09.2007р. на суму 157195,49 грн., який останній 01.10.2007р. оплатив частково у сумі 47158,65 грн.

Відповідачем було отримано від позивача без заперечень продукцію на загальну суму 163452,73 грн., що підтверджується накладною №1620/2007 від 10.10.2007р. та довіреністю серії ЯМИ №32229 від 10.10.2007р., виданою ТОВ ПТФ "Талекс" на ім’я Северина М.П. на отримання від позивача цінностей за рахунком №1795 від 27.09.2007р.

Такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриману продукцію.

Отже доводи скаржника про відсутність письмового договору, не є підставою для звільнення його від відповідальності за даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманої ним від позивача за накладною продукції не визначений, то колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що направлену позивачем на адресу відповідача вимогу №101 від 14.02.2008р., слід розглядати у розумінні ст. 530 ЦК України як пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем від позивача продукції, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 116294,08 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань щодо оплати отриманої ним продукції, з урахуванням передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат в уточненій сумі.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про те, що отримана і не оплачена ним продукція є помилково поставленою, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що з банківської виписки (а.с.43) вбачається, що перерахована відповідачем позивачу сума у розмірі 47 158,65 грн. є авансовою платою за теплогідроізоляційні триби та ел. для ТМ згідно договору №18-06/07 від 21.06.2007р. по рахунку №1795 від 27.09.2007р., в т.ч. ПДВ –7859,77 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції підставно були відхилені доводи скаржника про те, що він листом від 11.08.2008р. №11/08/08-1 частково відмовився від поставленої за накладною продукції, оскільки вказаний лист направлений відповідачем вже після порушення провадження у даній справі та без зазначення, яку саме продукцію (найменування, кількість, ціна) повинен забрати позивач, тобто від якої саме продукції відповідач відмовляється.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТФ Талекс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. у справі №34/124-08 - без змін.