Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

У липні 2008 року Фізичні особи -підприємці ОСОБА_1та ОСОБА_2 звернулися до Вугледарського міського суду Донецької області з позовом до Вугледарської міської ради, Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, третя особа - Мар'їнський міжрайонний відділ з контролю за використанням та охороною земель про визнання недійсним рішення Вугледарської міської ради від 27.12.2007 року та зобов'язання видати документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою на виконання пункту 3 рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року.

Ухвалою від 04.09.2008 року Вугледарський міський суд Донецької області задовольнив клопотання відповідачів та передав позов на розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 19.09.2008 року господарський суд Донецької області прийняв до провадження справу №2а-32/08 та припинив провадження на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що господарським судом у справі №41/129а вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За апеляційною скаргою Фізичних осіб -підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_2ухвала місцевого суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року залишена без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами фізичні особи -підприємці ОСОБА_1та ОСОБА_2 звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 19.09.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року, а справу направити до Вугледарського міського суду.

На думку скаржників апеляційний суд прийнявши до провадження адміністративну справу порушив приписи Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки заява подана до адміністративного суду не підлягає розгляду у господарському суді.

Крім того, заявники вважають, що судами помилково прийняті обставини справи за предмет позову, а тому безпідставно припинено провадження у справі.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із касаційної скарги предметом оскарження у касаційному порядку є ухвала господарського суду Донецької області, якою прийнято до провадження справу і одночасно припинено провадження та постанова Донецького апеляційного господарського суду про залишення вказаної ухвали без змін.

Відповідно до пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предмет позову -це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення, оскільки ним визначається суть вимоги та підвідомчість цієї справи.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує своє вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи на привід до позову.

Сторонами в судовому процесі, відповідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України, - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Припиняючи провадження у справі господарський суд Донецької області, з яким погодився Донецький апеляційний господарський суд, виходив із того, що є рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у справі № 41/129а, як і у даній справі, позивачами є фізичні особи -підприємці ОСОБА_1та ОСОБА_2, відповідачами - Вугледарська міська рада, Вугледарський міський відділ земельних ресурсів.

Предметом позову у вказаних справах є - визнання недійсним рішення Вугледарської міської ради від 27.12.2007 року та зобов'язання видати документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою на виконання пункту 3 рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року.

Підставою позову -є посилання позивача на те, що рішення міської ради від 27.02.2007 року має бути визнане недійсним з огляду на невідповідність вимогам закону, ним не встановлено незаконність рішення від 30.07.1997 року №15; із змісту спірного рішення міської ради не вбачається, що 27.02.2007 року, окрім клопотання Вугледарського міського відділу земельних ресурсів від 16.02.2007 року, були розглянуті будь-які акти контролю або договори, у яких відображений стан відносин між радою та приватним підприємцем; рішення стосується земельних відносин між міською радою та приватним підприємцем, якому було відведено земельну ділянку саме як приватному підприємцю для розміщення кафе; до повноважень органів місцевого самоврядування не належить скасування актів цих органів з власної ініціативи; питання регулювання земельних відносин не було взагалі предметом розгляду сесії міської ради; перший позивач, як приватний підприємець, мав право на отримання земельної ділянки у постійне користування під розміщення кафе згідно з частиною 8 статті 7 Земельного кодексу 1990 року, статті 92 Конституції України, статей 2, 5, 12, 14 Закону України "Про підприємництво"; держземінспекцією не було встановлено порушення порядку набуття права на землю; рішення прийнято всупереч статті 144 Конституції України, тобто відповідач був повинен не скасовувати рішення, а зупинити його дію і звернутися до суду. Позивачі стверджують, що скасування рішення першого відповідача від 30.07.1997 року позбавляє їх права на отримання документу, що посвідчує їх право на користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що господарським судом Донецької області у справі №41/129а між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішено господарський спір.

Щодо заявлених касаційних вимог в частині скасування ухвали господарського суду Донецької області від 19.09.2008 року про прийняття до провадження даної справи колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається з касаційної скарги заявники оскаржують ухвалу також в частині прийняття справи до провадження, яка була винесена, зокрема, на підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ні Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в цілому, ні стаття 86 Господарського процесуального кодексу України не передбачає випадків оскарження ухвал про прийняття до провадження справи.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарські суди як першої так і апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.09.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року у справі № 2а-32/08 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.