Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2008 року

за участю представників:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Мусієнка В.І.;

третьої особи: Миськіва С.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Arpo" про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання відповідача передати всю технічну документацію на нерухоме майно, як власнику майна.

4 листопада 2008 року Дочірнє підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Діброва" ТзОВ Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" звернулося до господарського суду Рівненської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Arpo" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1, №2, №3 від 17 липня 2008 року, згідно яких відчужено нерухоме майно, що знаходиться в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області по вулиці 17 Вересня, 50.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 5 листопада 2008 року було прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Діброва" Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" до розгляду.

18 листопада 2008 року третьою особою з самостійними вимогами було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2008 року (суддя Петухов М.Г.) судом було вжито заходів забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться в с. Немовичі Сарненського району Рівненської області по вул. 17 Вересня, 50, а саме: пташник загальною площею 1459,7 кв.м. цегляний, пташник напільний загальною площею 1730,3кв.м., цегляний, пташник для водоплаваючих загальною площею 1169,9кв.м., цегляний, госпблок загальною площею 196,5кв.м., цегляний, адмінбудинок загальною площею 101,1кв.м., цегляний, склад загальною площею 180,9кв.м., цегляний, пожежне депо загальною площею 64,3кв.м., шлакоблочне, гусятник загальною площею 1101,3кв.м., цегляний, генераторна загальною площею 54,6кв.м., цегляна, трансформаторна підстанція загальною площею 44,3 кв.м., цегляна, артезіанська свердловина, яка введена в експлуатацію в 1986р.; пожежний резервуар, який введений в експлуатацію в 1986р., водонапірна башта, що введена в експлуатацію в 1986р., резервуар, який введений в експлуатацію в 1990р.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішенням, ТОВ"Діброва Агро" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2008року.

Касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення відповідача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, у даному разі це стосується третьої особи із самостійними вимогами.

Місцевим господарським судом вжиті заходи до забезпечення позову без дослідження дійсних обставин справи. Третьою особою не наведено та документально не обґрунтовано наявність обставин, які можуть в подальшому утруднити виконання рішення місцевого господарського суду. Судом не встановлено та не доведено в спірному випадку наявність обставин, передбачених ст. 66 ГПК України, які є підставою для вжиття запобіжних заходів до забезпечення позову.

За цих обставин, ухвала господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2008 року підлягає скасуванню, як незаконна і необґрунтована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 листопада 2008 року у справі №17/106 скасувати.