Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у квітні 2007 року, ТОВ "Олімп" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 162 825,99 грн. заборгованості, яка виникла в результаті порушення зобов'язань з повернення позики за договором №16/06 02.06.2003 року про надання безвідсоткової цільової фінансової допомоги, укладеним між сторонами у справі, 32 890,85 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 10 585,92 річних,а всього -206 302,76 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідач своїх зобов'язань щодо повернення суми позики не виконав, грошові кошти у визначений договором строк позивачеві не повернув, що обумовило звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних і штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2008 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 162 825,99 грн. боргу, 31 750,26 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 10 585,87 грн. річних та 2 168,97 грн. судових витрат.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 29.12.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність скасування рішення господарського суду першої інстанції і просить постанову Київського міжобласного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2008 року -залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що спірна сума, розмір якої в касаційній скарзі не оспорюється, отримана відповідачем шляхом безготівкових розрахунків.

При здійсненні перерахування коштів позивач посилався на договір №16/06 від 02.06.2034 року, а додатковою угодою від 31.12.2004 року до договору №16/06 від 02.06.2003 року, дійсність якої відповідачем також не оспорюється, сторони визначили строк повернення наданих відповідачу коштів -01.06.2005 року.

Наведені вище обставини свідчать про отримання відповідачем коштів на визначений сторонами за взаємною домовленістю строк, а тому, неповернення коштів у цей строк надавало апеляційному господарському суду право для висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань та прийняття рішення про стягнення спірної суми із застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.10.2008 року -без змін.