37/274 Про визнання недійсним рішення міської ради стосовно передачі земельних ділянок - 21.01.2009 Прийняття

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа закрите акціонерне товариство "Аеробуд" про визнання недійсним рішення від 15.03.2007 №321/982.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 321/982 "Про передачу земельних ділянок закритому акціонерному товариству "Аеробуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та для будівництва І і II черг підземного паркінгу на вул. Щорса, 5 у Печорському районі м. Києва" прийнято всупереч вимогам чинного земельного та містобудівного законодавства.

Рішенням господарської о суду міста Києва від 01.08.2008р. по справі №37/274, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008р., в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та постановою, заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким позов прокуратури задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. Голови судової палати з розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин від 20.01.2009р. №02.03-10/21 суддю Полянського А.Г. замінено на суддю Божок В.С.

Позивач та третя особа не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційного подання відмовити, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено підстави надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, а саме за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 15.03.2007 року № 321/982 (ra0321023-07) "Про передачу земельних ділянок закритому акціонерному товариству "Аеробуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та для будівництва І і II черг підземного паркінгу на вул. Щорса, 5 у Печорському районі м. Києва":

1. припинено Київській обласній державній адміністрації як правонаступнику виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих право користування частиною земельної ділянки площею 0,02 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.68 N 2162 "Про відвід земельної ділянки виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих під будівництво житлового будинку" (лист-клопотання від 11.08.2005 N 11-33-14216), та зарахувати її до земель запасу житлової та громадської забудови.

2. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок закритому акціонерному товариству "Аеробуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та для будівництва І і II черг підземного паркінгу на вул. Щорса, 5 у Печерському районі м. Києва.

3. передано закритому акціонерному товариству"Аеробуд", за умови виконання пункту 4 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,25 га на вул. Щорса, 5 у Печерському районі м. Києва, з них:

- ділянку N1 площею 0,04 га - в короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,02 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,02 га);

- ділянку N2 площею 0,09 га - в короткострокову оренду на 2 роки для будівництва І черги підземного паркінгу за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку N3 площею 0,08 га - в короткострокову оренду на 2 роки для будівництва II черги підземного паркінгу за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку N4 площею 0,04 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 2 роки для організації будівельних робіт за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Оскаржуючи постанову господарського суду апеляційної інстанції, прокурор наголошує на відсутності в матеріалах кадастрової справи ЗАТ "Аеробуд" детального плану території як підставі для визнання рішення Київської міської ради від 15.03.2007 року № 321/982 недійсним.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи та узгоджуються із застосованим до спірних відносин нормам права.

Так, відповідно до ч.3-6 ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п’ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок третій особі для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та для будівництва І-ї і ІІ-ї черг підземного паркінгу на вул. Щорса, 5 у Печерському районі був розроблений та погоджений у встановленому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про планування та забудову територій" рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про планування та забудову територій" планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх Повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Згідно ч.2 ст. 12 Закону України "Про планування та забудову територій" відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами: вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київради за №370/1804 (ra0370023-02) від 28.03.2002 року було затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Згідно правил забудови м. Києва відповідність наміченого функціонального призначення об’єкта Генеральному плану Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року погоджені проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлюється Інститутом - розробником Генерального плану м. Києва.

В матеріалах справи міститься висновок Дочірнього підприємства "Інститут Генерального плану міста Києва" за №1352 від 02.07.2004, яким погоджено відведення в тимчасове користування зазначених земельних ділянок, що є підтвердженням відповідності наданих третій особі земельних ділянок по вул. Щорса, 5 Генеральному плану м. Києва.

Таким чином, місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена.

Погоджується колегія і з висновком суду попередніх інстанцій щодо відсутності порушення прав позивача та охоронюваних законом інтересів у розумінні ст. 1 ГПК України, з урахуванням приписів ст. 20 Закону України "Про місцеве самоврядування", яким визначені основні принципи здійснення державного контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування, приписів гл. 3 Земельного кодексу України (2768-14) та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, якими визначено коло повноважень останнього, як центрального органу виконавчої влади, до якого право брати участь у прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки не відноситься.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційного подання щодо порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.