Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Глузманова М.П.

від відповідача: Кикоть В.Г., Паляниця М.І.

розглянувши касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2008р.

у справі № 02/5896 Господарського суду Черкаської області

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Відкритого акціонерного товариства "Ветзоопромпостач"

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 3597470,85грн.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Ветзоопромпостач" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій у розмірі 3597470,85грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.05.2008р. (суддя А.Д.Пащенко), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. (судді: Н.І.Зеленіна, Г.М.Андрейцева, М.Г.Чорногуз), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Державний комітет України з державного матеріального резерву подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свою вимогу Державний комітет України з державного матеріального резерву мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

Позивач є правонаступником Обласного об’єднання "Зооветпостач", яке було реорганізовано в 1993р.

Обласним об’єднанням "Зооветпостач" у 1990р. було накопичено матеріальні цінності, якими є дискові аерозольні генератори ДАГ-2, струйні аерозольні генератори САГ-1, турбулюючі аерозольні насадки.

13.09.2007р. на підставі наказу Держкомрезерву від 27.06.2007р. №257/п позивачем за період з 02.04.2002р. по 13.09.2007р. проведена планова ревізія наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якої складено акт.

Ревізією виявлено, що протягом 2002-2006 років підприємство подавало звіти форми 12-мр., за вказаний період відпуск матеріальних цінностей із мобілізаційного резерву та їх повернення, розбронювання, освіження не проводилось. Договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву між позивачем та відповідачем не укладений.

Згідно преамбулі Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Поняття державного резерву визначено ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", згідно якої державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входять: мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги; запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Господарським судом встановлено, що відповідач не забезпечив збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по наступних позиціях: дискових аерозольних генераторів ДАГ-2 в кількості 17 штук, струйних аерозольних генераторів САГ-1 - 35 штук, турбулюючих аерозольних насадок - 6 штук та було зафіксовано і належним чином оформлено крадіжки ДАГ-2 в кількості 23 штуки і САГ-1 в кількості 45 штук.

Господарським судом також встановлено, що між сторонами договір щодо збереження матеріальних цінностей відсутній.

Отже відповідач на збереженні мав майно державного матеріального резерве, збереження якого не забезпечив у зв’язку з чим завдав позивачу шкоду.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно ч. 1 та ч. 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено що завдана майну юридичної особи шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте, вирішуючи даний спір господарський суд попередніх інстанцій у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів відповідні обставини не дослідив, на приписи вищенаведеної норми уваги не звернув, що призвело до її порушення.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого встановлені ст. 1192 ЦК України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі, а саме передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо.

Проте, господарський суд попередніх обставин не дав правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами та порушив приписи вищенаведених правових норми.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. у справі № 02/5896 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.