04-05/34/46-63 Про визнання права власності не нежитлове приміщення та зобов'язання видати свідоцтво на право власності - 20.01.2009 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.07.2008 р. (суддя - Кододова О.В.) повернуто зустрічну позовну заяву ПП "Шрім" без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. (судді –Старовойтова Г.Я., Акулова Н.В., Волков Р.В.) ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.07.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Шрім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Відзиву від відповідачів не надходило.

Розпорядженням В.о. Голови судової палати від 19.01.2009 р. у зв’язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 04-05/34/46-63, призначеної до розгляду на 20.01.2009 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді –Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Шрім" звернулось до господарського суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, зазначене Літ. А5-1 по вул. Олімпійська, 104 та зобов'язання БТІ м. Маріуполя видати свідоцтво про право власності.

Разом з цим, позивач сплатив державне мито у розмірі 85 грн. за вимогою про зобов'язання БТІ м. Маріуполя видати свідоцтво про право власності, а за вимогою про визнання права власності на нежитлове приміщення, зазначене Літ. А5-1 по вул. Олімпійська, 104 позивачем сплачено державне мито у розмірі 17 грн.

Згідно із підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, ставка державного мита встановлена в такому розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту "б" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" передбачено, що державне мито із позовних заяв немайнового характеру сплачується в розмірі: 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з вимогами, які носять одночасно майновий та немайновий характер, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем сплачено державне мито за вимогу майнового характеру не в повному обсязі.

За таких обставин, господарським судом Донецької області правомірно повернуто позовну заяву ПП "Шрім" без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Шрім" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.07.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 04-05/34/46-63 залишити без змін.