26/197 Про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт з відеозйомок і звукового монтажу - 20.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2008 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено; з відповідача стягнуто: 398 108 грн. боргу, 3 981 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору від 19.01.2004 № 10 про виконання робіт з відеозйомок і звукового монтажу (далі –Договір), сума позову є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 (колегія суддів у складі: суддя Кондес Л.О. –головуючий, судді Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду змінено; позов задоволено частково: з Телерадіокомпанії стягнуто: 3 643 грн. боргу, 16, 43 грн. витрат зі сплати державного мита і 1,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено; з позивача стягнуто 1 972, 32 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги. В обґрунтування постанови зазначено, що з огляду на встановлений у справі № 4/314 факт невідповідності укладеного сторонами додатку від 20.12.2004 до Договору (далі –Додаток) вимогам законодавства, як-от підписанням Додатку з порушенням встановленої письмової форми та без дотримання процедури, визначеної Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) , відповідач має перед ПП "Кредо Компані" заборгованість лише у сумі 3 643 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у наведеній частині.

ПП "Кредо Компані" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), не досліджено об'єктивно та повно наявні у справі докази, а тому неправомірно скасовано законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

19.01.2009 до канцелярії Вищого господарського суду України подано заяву директора ПП "Кредо Компані" Ніколаюк Л.О. про відкладення розгляду касаційної скарги з цієї справи, оскільки "ПП "Кредо Компані" не має фінансової можливості сплачувати послуги юридичного супроводу, тому на засіданні суду директор підприємства є єдиним представником позивача", який на день засідання Вищого господарського суду України перебуватиме у відрядженні за межами міста Києва.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви з огляду на те, що згідно з приписами ГПК України (1798-12) участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов’язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 19.01.2004 ПП "Кредо Компані" і Телерадіокомпанією укладено Договір, згідно з умовами якого:

? ПП "Кредо Компані" як виконавець зобов’язується забезпечити виконання робіт, а Телерадіокомпанія як замовник зобов’язується використовувати можливості виробничої бази ПП "Кредо Компані" для створення телевізійних програм відповідача (пункт 1.1 Договору);

? оплата за виконання робіт здійснюється протягом трьох банківських днів з дня надання рахунка-фактури на підставі актів виконаних робіт, якими засвідчуються вид, обсяг та строки виконання робіт, суми розрахунків. Акти виконаних робіт підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 3.3 Договору);

? Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2004 (пункт 5.1 Договору);

- 20.12.2004 сторони уклали Додаток, яким строк дії Договору продовжено на період з 01.01.2005 до 30.04.2005;

- Додаток є дійсним, оскільки позивач виконував роботи за Договором у тому числі до травня 2005 року, а відповідач прийняв їх згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі від 02.02.2004, 03.03.2004 і від 12.05.2005;

- позивач виконав взяті на себе зобов’язання за Договором всього на суму 424 894 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які були підписані сторонами (за січень 2004 року в сумі 20 880 грн., за лютий 2004 року в сумі 14 074 грн. і за травень 2005 року в сумі 389 940 грн.);

- відповідач розрахувався з позивачем за виконані останнім роботи всього на суму 26 786 грн.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- Телерадіокомпанію створено відповідно до Указу Президента України від 03.01.1995 № 12 "Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України" (12/95) , Указу Президента України від 27.08.2003 № 920 "Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України" (920/2003) , доручення Президента України від 07.03.2001 № 1-14/2777, наказу Держкомтелерадіо України від 24.02.1995 № 1 та наказу Держкомінформу України від 02.10.2002 № 282; Телерадіокомпанія заснована на державній власності, підпорядкована Держкомтелерадіо України, забезпечує реалізацію інформаційної політики держави та є бюджетною установою і фінансується за рахунок державного бюджету та додаткових асигнувань, що підтверджується її статутом;

- організацію процедур закупівлі відповідно до затверджених кошторисних лімітів фінансування протягом бюджетного року здійснює тендерний комітет Телерадіокомпанії, який діє з 13.08.2003;

- відповідно до затвердженого Держкомтелерадіо України кошторису позивача на 2004 рік (з урахуванням довідки щодо зміни річного розпису асигнувань бюджету) видатки на оплату послуг за кодом бюджетної класифікації 1139 визначені в сумі 136 000 грн.;

- отже, Додаток підписано без дотримання процедури тендерних торгів;

- Додаток та акт від 12.05.2005 містять відбиток печатки Телерадіокомпанії, яку було виготовлено лише в квітні 2005 року;

- рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 зі справи № 4/314, задоволено позов Телерадіокомпанії до ПП "Кредо Компані" про визнання недійсним Додатку;

- згідно з актом виконаних робіт від 02.02.2004, зареєстрованим та взятим на облік відділом Державного казначейства у Дніпровському районі м. Києва 28.04.2004, позивачем виконано роботи за січень 2004 року на суму 20 880 грн.; їх повністю оплачено відповідачем (платіжні доручення від 28.04.2004 № 152 на суму 7 000 грн., від 01.06.2004 № 228 на суму 2 000 грн., від 09.07.2004 № 296 на суму 7 000 грн. і від 12.08.2004 № 359 на суму 4 880 грн.);

- за лютий 2004 року позивачем подано суду акта виконаних робіт від 03.03.2004 на суму 14 074 грн.;

- на виконання акта виконаних робіт від 03.03.2004 позивачем надано для оплати відповідачем рахунок-фактуру від 21.04.2004 № 0002-К на суму 14 074 грн.;

- відповідачем же за лютий 2004 року подано суду акта виконаних робіт від 01.03.2004 на суму 19 276 грн., який 26.10.2004 зареєстровано та взято на облік відділом Державного казначейства у Дніпровському районі м. Києва;

- акт виконаних робіт від 01.03.2004 оплачений відповідачем частково –всього у сумі 10 431 грн. (платіжні доручення від 26.10.2004 № 505 на суму 5 906 грн. і від 24.02.2005 № 59 на суму 4 525 грн.);

- за січень і лютий 2004 року Телерадіокомпанією оплачено роботи за Договором всього на суму 31 311 грн., тобто заборгованість за наведені місяці становить 3 643 грн.;

- 12.05.2005 сторонами складено акта виконаних робіт, відповідно до якого виконавцем виконано, а замовником прийнято за період з 01.03.2004 по 30.04.2005 роботи всього на суму 389 940 грн.

Причиною спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судові інстанції у вирішенні даного спору на підставі наявних у справі доказів дійшли різних висновків, зокрема, про розмір заборгованості відповідача за виконані ПП "Кредо Компані" роботи за Договором, в тому числі за січень та лютий 2004 року.

Так, у рішенні місцевого господарського суду без посилання на будь-які наявні у справі докази зазначено про те, що відповідач розрахувався з позивачем за виконані останнім роботи всього на суму 26 786 грн. Апеляційний же господарський суд, не мотивуючи, в чому полягала помилковість висновків суду першої інстанції, з'ясував, що за січень і лютий 2004 року Телерадіокомпанією оплачено роботи за Договором всього на суму 31 311 грн.

При цьому матеріали справи містять два акта виконаних робіт за лютий 2004 року –від 01.03.2004 на суму 19 276 грн. і від 03.03.2004 на суму 14 074 грн. Жодною ж із попередніх судових інстанцій не з'ясовано: який саме акт підлягав оплаті; який саме з цих актів був частково оплачений; на яку саме суму відповідач оплатив виконані роботи за лютий 2004 року за одним із зазначених актів. Разом з тим, відповідні обставини впливають на визначення суми заборгованості за Договором, а тому мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли протилежних висновків щодо дійсності Додатку до Договору, а звідси –і щодо необхідності оплати відповідачем акта виконаних робіт від 12.05.2005.

Так, господарський суд міста Києва у рішенні зі справи зазначив про те, що Додаток є дійсним, оскільки сторони вчиняли всі необхідні дій, спрямовані на виконання Договору (і в частині Додатку), - позивач виконував роботи за Договором у тому числі до травня 2005 року, а відповідач прийняв їх згідно, зокрема, з підписаним сторонами актом приймання-передачі від 12.05.2005.

Київський апеляційний господарський суд, не спростувавши висновків місцевого господарського суду щодо наявності фактичних обставин, пов’язаних з виконанням ПП "Кредо Компані" робіт на замовлення Телерадіокомпанії, в тому числі у строки, передбачені Додатком, та не навівши доводів на підтвердження наявності у Додатку ознак самостійної угоди, не зазначив у своїй постанові, які саме положення Додатку свідчили про необхідність дотримання сторонами тендерної процедури. Натомість, як вбачається з судового акта господарського суду апеляційної інстанції, останній виходив з того, що факт невідповідності Додатку умовам чинного законодавства встановлено судовими рішеннями зі справи № 4/314.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою ж Вищого господарського суду України від 18.11.2008 рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 зі справи № 4/314 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Отже, висновки, покладені в основу зазначених судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів зі справи № 4/314, не можуть братися до уваги у розгляді даної справи.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для часткового скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.