5020-2/100 Про спонукання внести зміни до договору оренди - 15.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 (суддя Шевчук Н.Г.) позовні вимоги Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" до ТОВ "Страна Дельфиния" про внесення змін до договору № 444/3-99 від 20.10.1999 оренди комунального майна, укладеного між сторонами за справою, шляхом підписання додаткової угоди в редакції позивача, залишені без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) , із внесеними до неї змінами постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 (1846-2006-п) , на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, встановлює порядок розрахунку плати за оренду тільки державного майна та не поширюється на правовідносини, що пов'язані з орендою комунального майна, крім того, Методика розрахунку, порядку використання плати за оренду майна, що є комунальною власністю міста, рішенням Севастопольської міської ради №1617 від 13.03.2007, яке зазначене позивачем підставою для зміни орендної плати, не затверджувалась.

Севастопольська міська рада з вказаним рішенням у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить його скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, посилаючись на те, що спірне рішення стосується її прав та обов'язків, як власника комунального майна, що перебуває в оренді.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу посилається на відсутність у скаржника -Севастопольської міської ради відповідних повноважень у спірних правовідносинах, в зв'язку з чим просить рішення в справі залишити в силі.

Представники позивача і скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 20.10.1999 між Державним комунальним підприємством "Аррікон", перейменованим в подальшому у Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" укладено договір оренди нерухомого майна № 444/3-99 із змінами, внесеними протоколом від 04.04.2003, за умовами яких відповідач (орендар) прийняв від позивача (орендодавця) у строкове платне користування нерухоме майно: будинок загальною площею 474,30 кв.м та споруди водноспортивної бази "Нептун" - мощення площею 2667,70 кв.м та огородження бази площею 521,40 кв.м за адресою: м. Севастополь, наб. Корнілова, 2 (розділ 1 договору), розмір річної орендної плати становить 32346,70 грн., а орендна плата за перший місяць складає 3365,79 грн. без врахування податку на додану вартість та перераховується орендарем орендодавцю на його розрахунковий рахунок щоквартально не пізніше 20 числа, наступного за звітним кварталом (пункт 3.1 договору), орендна плата переглядається за вимогою однієї із сторін у випадку зміни діючих цін, методики розрахунку орендної плати та в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 3.2 договору), строк дії договору оренди до 31.05.2012 (пункт 9.1 договору).

З 01.01.2007 набрав чинності Закон України від 19.12.2006 N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , за приписами ст. 118 якого у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до його ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якому надано право затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) , на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, затверджені зміни до вищевказаної Методики, у тому числі щодо розміру орендних ставок.

На підставі зазначених Закону та постанови Севастопольською міською радою прийняте рішення № 1617 від 13.03.2007 "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, та пропорціях визначення плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади".

З врахуванням змін, що сталися, позивач листом від 28.01.2008 № 47 звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди, посилаючись на необхідність перегляду розміру орендної плати та запропонував відповідачу внести зміни до договору, викладені в протоколі узгодження змін до договору оренди, який додано до цього листа.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимога орендодавця внести зміни до договору оренди комунального майна щодо розміру орендної плати на підставі Методики, яка передбачає порядок розрахунку та ставки плати за оренду лише державного майна, не є законною.

Втім, висновки суду про безпідставність позовних вимог колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору, та впливають на права і обов'язки особи, не залученої до участі у справі.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Севастопольська міська рада вважаючи себе особою, не залученою до участі у справі, оскільки суд прийняв рішення, яке стосується її прав на комунальне майно, передане в оренду відповідачеві, в своїй касаційній скарзі посилається на порушення внаслідок прийняття судом оскаржуваного рішення норм ст. 142 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 327 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, враховуючи таке.

Згідно ст. ст. 142, 143 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, які через органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Таким чином, Севастопольська міська рада є органом місцевого самоврядування, який від імені місцевої громади виконує функції пов'язані з реалізацією права власності на майно територіальної громади, в тому числі і на майно, що є об'єктом оренди за спірним договором.

Отже, ефективне використання об'єктів власності територіальної громади, пов'язані з ним грошові надходження до місцевого бюджету, збереження об'єкту оренди та інші питання, пов'язані із користуванням майном територіальної громади, стосуються прав та обов'язків Севастопольської міської ради, що свідчить про прийняття рішення у справі без її залучення до участі у справі всупереч приписам чинного процесуального закону.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) , із внесеними до неї змінами постановою № 1846, встановлює порядок розрахунку плати за оренду тільки державного майна та не поширюється на правовідносини, що пов'язані з орендою комунального майна.

Проте, такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до положень пункту 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються "..органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності".

Таким чином, чинне законодавство наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями визначати та встановлювати розмір орендної плати на об'єкти оренди, які є комунальною власністю, тобто, власністю територіальних громад.

Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень 13.03.2007 прийняла рішення № 1617 "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя".

Пунктом 1 зазначеного рішення встановлено, що розрахунок розміру орендної плати за користування майном, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя (комунальна власність) здійснюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати, встановленої для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) , зі змінами та доповненнями. Таким чином, Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень визначила порядок встановлення орендної плати з використанням зазначеної Методики.

Пунктом 2 цього рішення радою встановлені пропорції розподілу орендної плати за користування комунальним майном, зокрема, у разі, коли орендодавцем є комунальне підприємство, 50% орендної плати залишається у його розпорядженні, 50% - перераховується в місцевий бюджет, а у разі, коли орендодавцем є Фонд комунального майна, 95% орендної плати спрямовується у відповідний фонд міського бюджету, 5% - в цільовий фонд оптимізації структури комунального майна для виконання організаційних функцій орендодавця.

Отже, відмовляючи в позові щодо зміни орендної плати у спірному договорі на підставі зазначеного рішення ради, суд не врахував право ради самостійного встановлення і розподілу орендної плати на майно територіальної громади.

За таких обставин слід визнати, що спір про внесення на підставі рішення власника комунального майна змін до плати за його оренду стосується прав ради на отримання до місцевого бюджету коштів саме у тому розмірі, який визначений у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак незалучення Севастопольської міської ради до участі у справі відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку, що судове рішення у справі підлягає скасуванню з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя для встановлення всіх зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови та вирішення питання залучення до участі у справі з відповідним статусом Севастопольської міської ради.