Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням № 02.03-10/6 від 14.01.2009р. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №28/281-08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕКС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 49585,20 грн. залізничного тарифу, нарахованого та утриманого залізницею за внутристанційне переадресування вагонів з вантажами на станції Самаровка Придніпровської залізниці.

Позов був вмотивований посиланням на залізничні накладні, в яких зазначено, що залізничний тариф за переадресування вантажів складає 0,00грн. Крім того, спірні залізничні накладні оформлені в липні –серпні 2007 року, а списання грошових коштів із суми попередньої оплати в ТехПД відбулось 24.03.2007, тому позивач вважає, що залізниця безпідставно набула майно, яке на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України повинна повернути позивачеві.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008 ( суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з Придніпровської залізниці 49585,20 грн. залізничного тарифу та судові витрати.

Рішення суду обґрунтоване посиланням на залізничні накладні, які є перевізними документами та письмовою формою договору перевезення вантажу, і в яких зазначено вартість перевезення - тариф 0,00 грн., а тому списання залізницею 49585,20 грн. тарифу за перевезення на мінімальну відстань 10 км по цих накладних суд визнав як безпідставне збагачення залізниці, яке у відповідності із ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України повинно бути повернуто позивачу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись із рішенням суду, Придніпровська залізниця звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на правомірне нарахування залізницею тарифу та утримання його з одержувача вантажу, неправильне застосування судом статті 62 Статуту залізниць України, Правил переадресування вантажів та Правил розрахунків за перевезення, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника залізниці - відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що акціонерним товариством "Мітал Стіл Тімертау" було відправлено вагони з металопрокатом, які надійшли на станцію Самарівка Придніпровської залізниці на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-С" у липні 2007 року.

Також у липні 2007 року ТОВ "Метал-С" звернулося до Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці із заявами про здійснення внутрішньостанційного переадресування вантажів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс".

ТОВ "Комекс" надало заяву до Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці, в якій зазначило, що згодне на приймання вагонів, які надійшли по переадресуванню від ТОВ "Метал-С".

У вагонах за залізничними накладними №№ 47342461; 47342466; 47342501; 47342537; 47342551; 47342574; 47342597; 47342632; 47342478; 47342648; 47342659; 47342698; 47342699; 47342705; 47342712; 47342713; 47342726; 47342730; 47342755; 47342756; 47342790; 47342880; 47342817; 47342818; 47342920; 47342930; 47342942; 47342965; 47342984 в липні –серпні 2007 року вантаж металопрокат було переадресовано від товариства з обмеженою відповідальністю "Метал –С" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс".

У вказаних залізничних накладних у графі "приймання вантажу до перевезення" зазначено станція "Самарівка", у графі оформлення видачі вантажу станція "Самарівка", відправник ТОВ "Метал-С", одержувач ТОВ "Комекс", а у графі "перевізна плата" зазначено 0,00 грн.".

Згідно умов п. 3.2 Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, укладеного позивачем та відповідачем 16.01.2007, по мірі виконання перевезень та надання послуг Залізниця самостійно списує відповідні суми на підставі перевізних документів.

В подальшому вагони за залізничними накладними №№ 47342461; 47342466; 47342501; 47342537; 47342551; 47342574; 47342597; 47342632; 47342478; 47342648; 47342659; 47342698; 47342699; 47342705; 47342712; 47342713; 47342726; 47342730; 47342755; 47342756; 47342790; 47342880; 47342817; 47342818; 47342920; 47342930; 47342942; 47342965; 47342984 на підставі Договору від 25.03.2004р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс" та Придніпровської залізниці були подані на залізничну колію ТОВ "Комекс", за що залізниця окремо з рахунка позивача списала грошові кошти як оплату за подачу та забирання вагонів, маневрову роботу та інше.

Таким чином, судом встановлено, що предметом спору є правомірність утримання залізницею із суми попередньої оплати залізничного тарифу за внутрішньостанційне переадресування вантажів.

Вирішуючи спір по суті, суд правильно виходив з того, що згідно ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Накладна є перевізним документом, тому суд дійшов висновку, що залізниця мала право списати з особового рахунку позивача 00 грн. 00 коп.

Однак, такий висновок є передчасним, зроблений по неповно встановленим обставинам справи.

У відповідності із ст.62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються станціями призначення.

Пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів ( розділ 11 Правил перевезень вантажів) встановлює, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Однак, при централізованих розрахунках через ТехПД припис п.1.3 Правил розрахунків в частині перевірки правильності нарахування залізничного тарифу до видачі вантажу - не застосовується, залізниця та одержувач можуть перевірити правильність нарахування тарифу і після видачі вантажу та заявити взаємні вимоги по недобору або перебору провізних платежів.

Таким чином, сума залізничного тарифу, яка зазначена залізницею у накладній, може бути перевірена як залізницею, так і вантажовідправником або вантажоодержувачем; судом при розгляді справи по суті необхідно було встановити, чи правильно залізниця визначила у залізничних накладних тариф за перевезення 0,00 грн., а потім нарахувала тариф у сумі 49585,20 грн.

Згідно із ст.44 Статуту залізниць залізниця може на заяву відправника, одержувача переадресувати вантаж з оплатою витрат за договірним тарифом.

У відповідності із Правилами переадресування вантажів ( розділ 9 Правил перевезень вантажів) зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється за заявою відправника або одержувача на підставі наказу начальника Дирекції залізничних перевезень.

Дозвіл на переадресування вантажу у вигляді наказу начальника Дирекції залізничних перевезень надається начальникові станції, яка оформляє переадресування.

Переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) або з оформленням перевезення новими перевізними документами, що обумовлюється в наказі на переадресування.

Оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу.

Таким чином, для повного всебічного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи суду необхідно було витребувати та дослідити в судовому засіданні всі заявки первісного одержувача вантажів - ТОВ "Метал-С" на внутрішньостанційне переадресування, оформлене 29 залізничними накладними, в той час як в матеріалах справи є лише три заявки на переадресування 13 вагонів.

Із 29 залізничних накладних, по яких вагони було переадресовано ТОВ "Метал-С" на адресу ТОВ "Комекс", вбачається, що залізницею було видано накази на переадресування, однак, тексти цих наказів судом не витребувані і не досліджені умови цих наказів, зокрема, щодо оплати відправником або одержувачем залізничного тарифу або переадресування без оплати тарифу.

У 29 спірних залізничних накладних як підстава для перевезення внутристанційних переадресованих вантажів без стягнення провізних платежів залізницею зазначена Вказівка № 2794 від 28.10.99, однак, судом не витребувано від залізниці та не досліджено приписи цієї вказівки.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави в порушення вимог Договору від 16.01.2007р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, укладеного позивачем та відповідачем та Статуту залізниць України, безпідставно списав з рахунку позивача 49585 грн. 20 коп., однак, такий висновок зроблено по недостатньо дослідженим обставинам справи та відсутнім у справі належним доказам.

Крім того, суд в обґрунтування задоволення позовних вимог послався на ст.ст. 1212; 1213 Цивільного кодексу України (435-15) , згідно з якими особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому майно, і набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Однак, ст.ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України застосовані судом неправильно, оскільки між залізницею та ТОВ "Комекс" існують договірні відносини: укладені Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення від 16.01.2007, Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТОВ "Комекс" від 25.03.2004, а також 29 залізничних накладних, які також є письмовою формою договору перевезення конкретного вантажу, укладені між ТОВ "Метал-С" та залізницею на користь вантажоодержувача –ТОВ "Комекс", тому справу необхідно було вирішувати, виходячи із приписів транспортного законодавства.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не витребувані необхідні докази, а тому прийняте судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008р. у справі № 28/281-08 скасувати.

Справу № 28/281-08 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.