Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до відділу державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, в якому просило стягнути шкоди в сумі 179398 грн., спричиненої незаконними діями державного виконавця. Позовні вимоги вмотивовані тим що, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області –Чорна Л.А. при здійсненні виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з сільськогосподарського акціонерного товариства "Кам'яногірське", без погодження банку, надала дозвіл на відчуження 20 Доповідач:Гоголь Т.Г

одиниць сільськогосподарської техніки та автотранспорту, в той час, як все майно перебувало під арештом та заставою, в результаті чого в 2003 році вказана техніка була продана сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кам'яногірське", що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою від 20.06.2008 року господарський суд Вінницької області (суддя Матвійчук В.В.) відмовив у прийнятті позовної заяви, пославшись на те, що даний спір є публічно-правовий і він підлягає розгляду в адміністративних судах за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 23.09.2008 року (судді: Горошкова Н.Ф., Майор Г.І., Філіпова Т.Л.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.06.2008 року скасував, справу скерував до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. Постанова вмотивована неправильним застосуванням господарським судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки даний спір був поданий саме про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця, а не про оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, отже даний спір підлягає розгляду в господарських судах.

22.10.2008 року від відділу державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області надійшло клопотання про залишення позову Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" без розгляду, оскільки позов не відповідає вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.10.2008 року господарський суд Вінницької області (суддя Зелінський І.Г.) провадження у справі припинив, пославшись на ліквідацію відповідача - відділу державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області.

Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 20.06.2008 року залишити в силі. Скаржник мотивує скаргу неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваної постанови, зокрема: статей 12, 13 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника даний спір є публічно-правовим, оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, який здійснював владні управлінські функції, а відтак, спір підлягає розгляду в адміністративних судах.

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, переглянувши наявні матеріали справи та доводи касаційної скарги на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм діючого законодавства, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено в ході розгляду справи Житомирським апеляційним господарським судом, заступник начальника Державної виконавчої служби Іллінецького райуправління юстиції Чорна Л.А. у грудні 2003 року при стягненні з сільськогосподарського акціонерного товариства "Кам'яногірське" на користь Акціонерного поштового пенсійного банку "Аваль" 670059,84грн. надала дозвіл на відчуження 20 одиниць сільськогосподарської техніки. Судом також встановлено, що все майно товариства перебувало під арештом, а 20 одиниць техніки- під заставою у Акціонерного поштового пенсійного банку "Аваль". Такий дозвіл було надано без погодження із банком-заставодержателем.

22.12.2003 року між Сільськогосподарським акціонерним товариством "Кам'яногірське" (боржник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'яногірське" був укладений договір купівлі-продажу 20 одиниць техніки, за ціну меншу на 179398,00грн., що зазначалась в договорі застави.

Проти Чорної Л.А. було порушено кримінальну справу за статтею 367 Кримінального кодексу України, яка закрита за амністією.

Житомирський апеляційний господарський суд встановив, що заподіяння банку діями державного виконавця Чорної Л.А. матеріальної шкоди та її розмір - 179398,00грн., факт неправомірності таких дій підтверджено матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню Чорної Л.А. у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та постановою Липовецького райсуду Вінницької області від 31.03.2008 року, а також визнанням Чорною Л.А. своєї вини в межах кримінальної справи.

Загальні підстави за завдану майнову шкоду передбачає і стаття 1166 Цивільного кодексу України. Наведеною нормою передбачено, що шкода заподіяна неправомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. За приписами статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Єдиною підставою для звернення з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області визначило те, що, на його думку, даний спір не є підвідомчим господарському суду і повинен вирішуватись в адміністративному суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Щодо посилань скаржника про необхідність розгляду даного спору за приписами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім спорів, виниклих із публічно-правових відносин. Такі спори віднесені до компетенції адміністративних судів. Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб’єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, виниклі при здійсненні господарської діяльності. За суб’єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Пунктом 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності. Статтею 3 названого Кодексу визначено перелік суб'єктів владних повноважень. Так, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому, такі функції повинні здійснюватись суб'єктом владних повноважень виключно у тих правовідносинах у яких виник спір.

Як установлено судами і вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача до відділу Державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області та Головного Управління Державного казначейства України про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця, а не про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. Заподіяння позивачу діями державного виконавця Чорної Л.А. матеріальної шкоди та її розмір, факт неправомірності таких дій встановлено та підтверджено матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню Чорної Л.А. у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та постановою Липовецького райсуду Вінницької області від 31.03.2008 року, а також визнанням Чорною Л.А. своєї вини. Як правомірно зазначено в постанові Житомирського апеляційного господарського суду, даний спір відрізняється від адміністративного спору саме предметом позовних вимог, яким є стягнення позадоговірної шкоди (деліктні зобов'язання), а також тим, що відділ Державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції у Вінницькій області у даних спірних правовідносинах не здійснює щодо банку (в даному випадку) владних управлінських функцій.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що вирішення даного спору відноситься до компетенції саме господарського суду.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції. За таких обставин не вбачається правових підстав для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги про припинення провадження у справі. Постанова Житомирського апеляційного господарського суду переглядалася касаційною інстанцією в межах доводів наведених у касаційній скарзі, оскільки інші доводи скаржником наведені не були.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року у справі №11/20-08/02-2(14/105-08) залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області - без задоволення.