Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

суддів: Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

Розпорядженням № 02.03-10/6 від 14.01.2009р. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №22/99-08, призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

У січні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"-металургійний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 5619,60 грн. плати за користування вагонами за час самовільного використання залізницею у липні 2007 року орендованого вагону № 24544454.

Позовні вимоги були вмотивовані посиланням на довідку позивача про відстеження курсування орендованого вагону, з якої вбачається вивантаження маршруту чавуна 15.07.2007 на станції Бердянськ, завантаження вагону №24544454 27.07.2007 цеглою на станції Запоріжжя-Ліве та повернення вагону орендарю 03.08.2007, за що у відповідності із ст.126 Статуту залізниць України залізниця повинна сплатити плату за користування вагоном в сумі 5619,60 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 ( суддя Пуппо Л.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю на тих підставах, що орендований порожній вантажний вагон перевозиться залізницею по повним перевізним документам як вантаж на колесах, та у разі прострочення його доставки залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці, однак такі вимоги позивач не заявляв.

Заявлені позовні вимоги про сплату плати за користування вагоном за час самовільного використання залізницею орендованого вагону не доведені належними доказами у відповідності із приписами ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"-металургійний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 та направити справу на новий розгляд для встановлення обставин.

ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" в касаційній скарзі зазначає на доведеність матеріалами справи факту самовільного використовування залізницею орендованого вагону, а суд порушив приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи, а порушенням норм матеріального права вважає незастосування ст.119 та ст.126 Статуту залізниць при вирішенні справи.

Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника залізниці –відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 18.12.2006 між державним підприємством "Донецька залізниця" (орендодавець) та ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (орендар) укладено Договір № 4/12859дс оренди рухомого складу, за умовами якого орендодавець передав орендатору у тимчасове платне користування вагони, в тому числі критий вагон № 24544454.

13.07.2007 зі станції Донецьк ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" відправив на станцію Бердянськ за накладною № 49864790 маршрут з чавуном у супроводженні вагону-теплушки № 24544454 з власними провідниками.

На підставі довідки ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" відслідкував рух вагону № 24544454 і визначив, що спірний вагон-теплушка у порожньому стані після вивантаження маршруту чавуну 15.07.2007 об 11 годині була відправлена зі станції Бердянськ. 27.02.2007 теплушка була навантажена вогнеупорною цеглою на станції Запоріжжя-Ліве і відправлена. Вагон-теплушка була повернена позивачу 03.08.2007 о 6 год.35 хв., на підставі чого позивач вважає, що теплушка самовільно використовувалась відповідачем.

Судом встановлено, що позивач не заявляв залізниці вимоги про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними, у розмірі, встановленому ст.116 Статуту залізниць України.

Судом встановлено, що предметом позову є стягнення плати за самовільне використання залізницею орендованого вагону-теплушки.

Стаття 126 Статуту залізниць України встановлює, що у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту.

У відповідності із Правилами заявлення та розгляду претензій ( розділ 29 Правил перевезень вантажів) претензії, що виникли з приводу самовільного використання залізницею вагонів(контейнерів), що належать підприємствам чи орендовані ними, або пошкодження чи втрати цих вагонів (контейнерів), заявляються залізниці, яка самовільно використовувала, пошкодила чи втратила вагони (контейнери), а відтак, і позови, що виникають з приводу самовільного використання залізницею орендованих вагонів, заявляються залізниці, яка самовільно використовувала орендовані вагони.

Згідно із ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

П. 3 Правил складання актів ( розділ 28 Правил перевезень) встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності учасників перевезення, в тому числі для засвідчення самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними. Акти загальної форми підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що сталі підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Пункт 16 зазначених Правил встановлює, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право подати письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

Таким чином, факт самовільного використання залізницею орендованих вагонів має бути підтверджений актом загальної форми або доказами оскарження відмови начальника станції скласти такий акт, оскільки не кожний випадок прострочення доставки порожніх орендованих або власних вагонів свідчить про самовільне використання цих вагонів залізницею.

Судом першої інстанції встановлено, що акт загальної форми про самовільне використання залізницею орендованих позивачем вагонів станція не складала, докази оскарження начальнику Дирекції залізничних перевезень відмови начальника станції скласти такий акт загальної форми позивач не надав, скарга на бездіяльність начальника станції щодо його складання Дирекцією залізничних перевезень не одержувалась.

На цих підставах суд дійшов висновку про недоведеність по суті позивачем належними доказами вини залізниці в самовільному використанні спірного вагона і про відмову в задоволенні позову, а оскільки позов не підлягав задоволенню по суті, то суд правильно не розглядав заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Посилання ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" в касаційній скарзі на доведеність матеріалами справи факту самовільного використовування залізницею орендованого вагону ґрунтується на "Історії по вагону № 24544454 Філя "МК" ЗАТ " Донецьксталь"-металургійний завод"( 13.07.2007-04.08.2007)", яка не є належним доказом у розумінні ст.129 Статуту залізниць, а може оцінюватись судом лише у сукупності із іншими належними доказами по справі, які відсутні.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Донецьксталь - металургійний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008р. у справі № 22/99-08 залишити без змін.