4/453 Про визнання частково недійсним рішення міської ради - 14.01.2009 Прийняття

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта", Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним п. 20 рішення Київської міської ради.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2008 року у справі №4/453 у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2008р. з даної справи скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою у даній справі ТОВ "АвтоНафта" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваної постанови порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, - 4-2, 22, 27, 34, ч.1 ст. 38, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про екологічну експертизу", ст. 27 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ч. 3 та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 23 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Київська міська рада, також не погоджуючись із вказаною постановою, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права.

В письмових поясненнях Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, останнє просить в задоволенні касаційних скарг відмовити та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Треті особи - 2, - 3 не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2002 року рішенням Київської міської ради № 206/366 (ra0206023-02) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "АвтоНафта" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва. Вирішено передати ТОВ "АвтоНафта", за умови виконання п. 20.1 цього рішення, земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови загальною площею 0,38 га, в тому числі: ділянку № 1 площею 0,36 га -в короткострокову оренду на 1 рік; ділянку № 2 площею 0,02 га (в межах червоних ліній) -в короткострокову оренду на 5 років.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

29.07.2003 року Київська міська рада (Орендодавець) уклала з ТОВ "АвтоНафта" (Орендар) договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого Орендодавець передав орендарю у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,0226 га в межах червоних ліній для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", проектування, будівництво і реконструкція підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування здійснюються з обов'язковим дотриманням норм екологічної безпеки, державних санітарних вимог і правил на запланованих для будівництва та реконструкції підприємствах та інших об'єктах, а також з урахуванням накопичення і трансформації забруднення в атмосфері, його транскордонного перенесення, особливостей кліматичних умов. Погодження проектів забудови, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури із врахуванням висновків природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом. Будівництво та введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об'єктів, які не відповідають встановленим законодавством вимогам про охорону атмосферного повітря, забороняються.

Відповідно листа від 18.04.2007 року Головний лікар під час перевірки з виїздом на місце встановив, що на земельній ділянці по вул. Вишгородській, 4 у зв'язку із початком будівництва поряд АЗС у Оболонському районі м. Києва виявлені фактори, які негативно впливають на умови проживання мешканців будинку по вул. Вишгородській, 4, у зв'язку із чим вважають недоцільним на даній земельній ділянці будівництво будь-якого екологічно-небезпечного об'єкту.

Згідно ст. 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є обов'язковим для виконання. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до листа від 14.01.2008 року № 05-04/04 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, за наявною електронною базою даних, протягом 2004 -2007 років матеріали відведення земельної ділянки ТОВ "АвтоНафта" на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва Держуправлінням не розглядалось, позитивні висновки щодо них не надавались. Крім цього, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві повідомило також, що протягом 2004 - 2007 років державна екологічна експертиза проектних матеріалів даного об'єкту Держуправлінням не проводилась, позитивний висновок щодо них не надавався.

Отже, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів про погодження проекту відведення спірної земельної ділянки на час прийняття рішення Київською міською радою від 26.12.2002 року санітарно-епідеміологічним органом та його відповідності медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини. В матеріалах справи також відсутній висновок державної екологічної експертизи, без позитивного висновку якої реалізація програм, проектів, рішень забороняється.

Крім того, як стверджує у оскаржуваній постанові господарський суд апеляційної інстанції, будівництво автозаправної станції відноситься до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554 (554-95-п) , отже, для такого будівництва обов'язковим є здійснення державної екологічної експертизи.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції будівництво та введення в експлуатацію АЗС на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва суперечить вимогам Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) .

Крім того, як зазначено господарським судом апеляційної інстанції, ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" визначає, що містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій", планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

З аналізу наведених положень вбачається, що для будівництва АЗС також є необхідним наявність містобудівної документації та погодження з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, які в матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного господарського суду, що недотримання Київською міською радою вимог чинного законодавства при винесенні рішення від 26.12.2002 року №206/366 позбавляє позивача можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1524 (1524-2006-п) , що в свою чергу порушує інтереси держави в частині незабезпечення додержання передбаченого ст. 19 Конституції України принципу здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, на захист яких правомірно виступив прокурор, подавши позов у даній справі в інтересах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Отже, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду 2-ї інстанції про задоволення позовних вимог прокурора колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судом 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якого відсутні.