Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання відповідачів:

відновити стан земельної ділянки, наданої у користування позивачу, який існував до порушення прав, а саме: знести пандус та тротуар, який побудовано на земельній ділянці, що надана в користування позивачу протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. Панаса Мирного, 17 та 19 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

стягнути з відповідачів 39043,20 грн. збитків понесених позивачем;

зобов'язати відповідачів здійснити благоустрій земельної ділянки позивача, на якій здійснювалось складування будівельних матеріалів та інші види робіт при будівництві житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2005 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2006 року позовні вимоги, з урахуванням уточнень та змін, задоволені частково, зобов'язано відповідачів відновити стан земельної ділянки, наданої у користування позивачу, який існував до порушення прав, а саме: знести пандус та тротуар, який побудовано на земельній ділянці, що надана в користування позивачу та відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. Панаса Мирного, 17 та 19 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, а також зобов'язано відповідачів здійснити благоустрій земельної ділянки позивача, на якій здійснювалось складування будівельних матеріалів та інші види робіт при будівництві житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили. В частині стягнення збитків провадження по справі припинено. В частині зобов'язання забезпечити пожежну безпеку вимоги залишені без розгляду, судові витрати віднесені на відповідачів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2006 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2007 року рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2006 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарський суд міста Києва рішенням від 11.06.2008 року уточнені позовні вимоги (від 29.11.2007 року) задовольнив у повному обсязі.

Зобов'язав Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити роботи по влаштуванню додаткового освітлення в приміщенні східного фасаду будівлі учбового корпусу позивача по вул. П. Мирного, 19 в м. Києві;

зобов'язав Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд –УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації відновити знищений межовий знак з земельною ділянкою позивача з боку побудованого будинку по вул. П. Мирного, 17 в м. Києві;

протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати на користь позивача компенсаційну виплату в розмірі 3121,93грн., що розглядається як компенсаційна виплата на відшкодування шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок самовільного зайняття частини його земельної ділянки;

здійснити частковий ремонт асфальтового покриття на території позивача біля корпусу № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання ним комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення позивача;

як замовника та забудовника житлового будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17 в м. Києві забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно до вимог Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) .

За апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житлоінвестбуд-УКБ" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року залишене без змін.

Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року і припинити провадження у справі.

На думку заявника оскаржувані судові акти є незаконними і необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме частини 3 статті 125 Земельного кодексу України, пункт 6 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, пункт 2 статті 22, пункт 5 статті 42, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянуто справу без врахування фактичних обставин справи та наявних доказів.

Так, судами не з'ясовані розмірні межі розташування пандусу та тротуару; не враховано, що пунктом 5.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затв. наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів від 12.09.2007 року N 110 (v0110489-07) розрахунок здійснюється територіальними органами Держземінспекції та перед проведенням розрахунку розміру шкоди здійснюється обстеження земельної ділянки при якій уточнюється дані необхідні для проведення розрахунку, а вказаний акт обстеження є невід'ємною частиною розрахунку.

Також суди не в повному обсязі дослідили матеріали справи та оцінили докази і, як наслідок, порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України та невірно зробили висновок про те, що замовником будівництва вказаного будинку виступало Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ", а не Головне управління.

На думку скаржника суди при винесенні рішення та постанови керувалися лише поясненнями позивача з приводу того, що відповідачами не було відновлено асфальтове покриття в місцях прокладання комунальних мереж та не звертали увагу, що вказаний будинок ведений в експлуатацію, акт про прийняття підписаний представником експлуатуючої організації, а отже жодні претензії стосовно виконаних робіт з будівництва об'єкта у експлуатуючої організації відсутні.

Не обґрунтований, на думку, заявника ніякими доказами висновок суду про те, що межові знаки були зруйновані відповідачами.

В частині, що стосується рішення суду про зобов'язання Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити роботи по влаштуванню додаткового освітлення в приміщенні східного фасаду будівлі учбового корпусу позивача по вул. П. Мирного, 19 в м. Києві касатор будь –яких доводів не навів та у судовому засіданні 13.01.2009 року представник пояснив, що касаційних вимог в цій частині не заявляє.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами в ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював та збільшував розмір позовних вимог.

Відповідно до останніх уточнених позовний вимог позивач просив суд: встановити факт порушення відповідачами статті 103 Земельного Кодексу України; на підставі статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України і листа №044/026 154 від 13.11.2002 року та листа № 044/026/162 від 21.01.2003 року зобов'язати відповідача-2, як особу - гаранта згідно перелічених листів здійснити роботи по влаштуванню додаткового освітлення в приміщення східного фасаду будівлі учбового корпусу позивача по вул. П. Мирного, 19. зобов'язати відповідача-1 на підставі статей 106, 107 Земельного кодексу України відновити знищений межовий знак з земельною ділянкою позивача з боку побудованого будинку по вул. Панаса Мирного, 17; протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення на користь позивача та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати позивачу компенсаційну виплату в розмірі 3 121,93 грн., що розглядається як компенсаційна виплата на відшкодування шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки позивача; зобов'язати відповідача здійснити частковий ремонт асфальтового покриття на території позивача біля корпусу № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання ним комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення позивача; зобов'язати відповідача-1 як замовника та забудовника житлового будинку за адресою вул. Панаса Мирного, 17 забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно вимог Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) .

Оскаржуваним рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2008 року яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року позов задоволено повністю виходячи з наступного.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2001 року №327/1303 (ra0327023-01) "Про надання і вилучення земельних ділянок" (а.с.6, т.1) затверджено проект відведення земельної ділянки Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" (позивачу) для експлуатації та обслуговування навчального корпусу та господарських будівель на вул. Панаса Мирного, 19 у Печерському районі м. Києва; надано позивачу земельну ділянку площею 0,04 га в постійне користування та обслуговування навчального корпусу та господарських будівель на вул. Панаса Мирного, 19 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови; оформлено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 га для експлуатації та обслуговування навчального корпусу та господарських будівель на вул. Панаса Мирного, 19 у Печерському районі м. Києва у зв'язку з балансовою приналежністю університету цих будівель та споруд (п.13).

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (а.с.10, т.1), виданим Київським міським головою 18.07.2002 року та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82-4-00043 підтверджується право постійного користування позивачем вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 року №411-1/571 (ra11-1023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (а.с.57,т.1) затверджено проект відведення земельної ділянки Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідачу-2) для будівництва житлового будинку на вул. Панаса Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва; передано відповідачу-2 у короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,33 га для будівництва житлового будинку на вул. Панаса Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, у т. ч. площею 0,02 га в межах червоних ліній (п. 1).

Межі зазначеної земельної ділянки площею 0,3344 га по вул. Панаса Мирного, 17 у Печерському районі м. Києві перенесені в натуру, про що свідчить акт перенесення на місцевість меж земельною ділянки від 29.05.2003 року (а.с.66, т.1).

20.06.2003 року між Київською міською радою та відповідачем-2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Київська міська рада, як орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.04.2003 року № 411-1/571 (ra11-1023-03) передала, а відповідач-2, як орендар, прийняв у короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку, місце розташування якої вул. Панаса Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,3344 га для будівництва житлового будинку у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.).

Судами встановлено, що на належній позивачу земельній ділянці, всупереч вимогам статей 95, 96 Земельного кодексу України побудовано тротуар, частину тераси та пандус будинку № 17, по якому здійснюється вхід в будинок № 17 по вул. Панаса Мирного в м. Києві.

Але, враховуючи, неможливість виправлення цього порушення у зв'язку з неможливістю руйнування побудованого житлового будинку суди зобов'язали Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд –УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа лютого місяця кожного наступного року сплачувати позивачу компенсаційну виплату в розмірі 3 121,93 грн., що розглядається як компенсаційна виплата на відшкодування шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки п озивача, розрахунок розміру якої здійснений за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 (963-2007-п) за формулою, наданою позивачем та перевіреною судом.

Крім того, суди встановили, що в процесі будівництва житлового будинку по вул. Панаса Мирного, 17 відповідачами були знесені межовий знак та паркан, який огороджував земельну ділянку позивача від земельної ділянки, наданої для будівництва будинку по вул. Панаса Мирного, 17.

Відповідно до частини 1 статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стати невиразними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (частина 1 статті 107 Земельного кодексу України) в зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідачів відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. Панаса Мирного, 17 та 19 задоволена господарськими судами за рахунок Комунального підприємства "Житлоінвестбуд –УКБ".

Судами також встановлено, що для виконання будівельно-монтажних робіт та прокладання тепломережі, каналізації, дощової каналізації, електрокабелю відповідачу-1 був виданий ордер № 2001030478, яким дозволено тимчасове порушення благоустрою земельної ділянки позивача (а.с.77, т.1), термін дії ордеру закінчився 01.01.2005 року. Продовження терміну дії даного ордеру та продовження дії дозволу на порушення благоустрою земельної ділянки позивача неможливе, оскільки житловий будинок по вул. Панаса Мирного, 17 прийнятий в експлуатацію 28.02.2005 року, про що складено акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.02.2005 року № 060 (а. с. 68, том 3).

В листі № 044/026/2587 б/з (а.с.75, т. 1) відповідач-1 гарантував позивачу відновити благоустрій за типом існуючого.

Листом № 114 від 12.10.2004 року відповідач-1 зобов'язався перед позивачем виконати частковий ремонт асфальтового покриття на території позивача біля корпусу № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення.

Отже, суди дійшли висновку, що відповідач-1 підтвердив факт пошкодження ним благоустрою земельної ділянки позивача, що межує з побудованим житловим будинком та дійшли висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача-1 здійснити частковий ремонт асфальтового покриття на території позивача біля корпусу № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання ним комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача, як замовника та забудовника житлового будинку за адресою вул. Панаса Мирного, 17 забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно вимог Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що з листа управління пожежної безпеки ГУМВС України в м. Києві № 25/5/4064 вх від 26.07.2006 року вбачається, що при проектуванні житлового будинку по вул. Панаса Мирного, 17, замовник планував виконати проїзд пожежних автомобілів за рахунок земельної ділянки позивача, про, що також свідчить лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 07-10218 від 29.11.2006 року.

Відповідно до абзацу 3 статті 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Проте, такі висновки не можна визнати обґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанції дійшли їх без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при задоволенні вимог.

Так, у порушення цих вимог суди залишили поза увагою що норми статті 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачають застосування Цивільного кодексу України (435-15) до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, для правильного застосування норм законодавства необхідно достеменно встановити правовідносини, які є предметом спору та період їх виникнення.

Судами встановлено, що порушення норм добросусідства, які виникли в 2002 році та продовжують існувати і досі, пов'язані з майновою шкодою, але коли відповідачу завдана майнова шкода суди не встановили.

Крім того, задовольняючи вимоги про відшкодування шкоди у вигляді "компенсаційної виплати" суди послались на Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затв. Постановою Кабінету Міністрів України 25.07.2007 року № 963 (963-2007-п) .

При цьому, суди не врахували, що згідно пункту 7 вказаної Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року N 1619 (1619-2000-п) (Офіційний вісник України, 2000 року, N 44, ст. 1896).

Згідно пункту 8 цієї Методики кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Більш того, вирішуючи спір про відшкодування шкоди судам насамперед слід було встановити необхідний склад правопорушення, що включає такі елементи як: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Розглядаючи спір в частині межових знаків, суди не звернули уваги на приписи статті 107 Земельного кодексу України та не прийняли до уваги, що згідно пункту 2 статті 106 Земельного кодексу України види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Зокрема, порядок відновлення меж земельних ділянок, які стали невиразними або були знищені чи переміщені визначений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року N 43 (z0354-99) .

Що стосується вимог про відновлення асфальтового покриття та забезпечення пожежної безпеки касаційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Отже застосування у резолютивній частині таких критеріїв для визначення об'єму та місця вчинення дій: "біля корпусу №26", а також "забезпечити пожежну безпеку" є недопустимим.

Крім того, касаційна інстанція вважає необхідним звернути увагу судів, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; яка правова класифікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма піддягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При цьому, необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь –які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даній справі судами взагалі не аналізувались ніякі заперечення відповідача, не прийнято до уваги, що спірна будівля введена в експлуатацію та передана іншій експлуатаційній організації.

Слід також звернути увагу судів, що відповідно статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження. Позов, це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Відповідно статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Зазначені приписи залишились поза увагою господарських судів як першої, так і апеляційної інстанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для часткового скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 3/516-2/201-36/265 господарського суду міста Києва в частині абзацу другого резолютивної частини рішення залишити без змін.

В решті рішення та постанову скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлоінвестбуд –УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації задовольнити частково.