711/925/17 Про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції у призначенні особі одноразової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язання ГУНПУ призначити та виплатити особі одноразову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності - 11.12.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Шиповича В.В. від 16 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Бєлової Л.В., Парінова А.Б. від 11 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (565-12) (далі - Закон № 565-XII (565-12) ), а неврегульованість питань застосування положень цього Закону не скасовує це право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII (565-12) .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травм отриманих під час виконання службових обов'язків, шляхом видання наказу про виплату такої допомог

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Національної поліції України у Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 21 липня 2016 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем служби в ОВС, а тому він має право на отримання вище зазначеної одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII (565-12) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції України в Черкаській області звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 05 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 711/925/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України (2747-15) від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 07 грудня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 1999 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України; 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції на посаду старшого інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 22 о/с від 12 лютого 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону № 580.

09 лютого 2016 року військово-лікарською комісією складено Свідоцтво про хворобу № 19 згідно з яким встановлена наявність у ОСОБА_3 травм після осколкового поранення та розриву сухожилка розгинача нігтьової фаланги пальця пов'язаних із виконанням службових обов'язків, визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Висновком МСЕК від 21 липня 2016 року ОСОБА_3 з 20 липня 2016 року безтерміново встановлена групу інвалідності з причини травм пов'язаних з виконанням службових обов'язків, ступінь втрати професійної працездатності 75%.

26 липня 2016 року ОСОБА_3 подав до Головного управління Національної поліції в Черкаській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, додавши до своєї заяви довідку МСЕК, копії свідоцтва про хворобу, паспорту, довідки про ідентифікаційний номер.

Листом № 29/Б-109 від 12 серпня 2016 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги оскільки статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачена можливість виплати колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності чи захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ

15 грудня 2016 року ОСОБА_3 повторно подав до Головного управління Національної поліції в Черкаській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Листом № 29/Б-184 від 10 січня 2017 року Головне управління Національної поліції в Черкаській області відмовлено у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги оскільки статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачена можливість виплати колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності чи захворювання пов'язаного із проходженням служби в ОВС.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що на момент звернення із заявою про виплату одноразової допомоги, статтею 97 Закону України "Про національну поліцію" не було передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в органах внутрішніх справ, а звільнилися з поліції, та не врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб.

Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року не відповідають повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII (580-19) .

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII (565-12) .

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII (565-12) зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) .

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (z0163-16) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (z0163-16) (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916 (z1277-16) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 99 поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII (580-19) . У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII (580-19) , а не Законом № 565-XII (565-12) та Порядком № 850.

Оскільки позивачу з 21 липня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період дії Закону № 580-VIII (580-19) , а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, вирішуючи спір по суті, суди мали виходити з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції України в Черкаській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII (580-19) , у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № -VIII та Порядку № 4.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (z0163-16) з огляду на мотиви викладені у цій постанові.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, колегія судді доходить до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351. 355, 356, 359 КАС України (2747-15) ,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (z0163-16) з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.